Заїда – одна з форм стрептококової інфекції, що характеризується появою поверхневих нефолікулярних пустул, які локалізуються в куточках рота і мають лінійну форму. Для заїд характерне швидке ерозування та зсихання ексудату в жовті кірочки.
Заїда — досить поширене захворювання серед дітей та людей похилого віку, де провокуючими факторами є постійне подразнення куточків рота слиною, їжею або звичка облизувати язиком куточки рота, губи; носіння зубних протезів, хронічний карієс, риніти, тонзиліти та інше. Тому під час лікування обов’язковим є визначення причини формування заїди.
Зміст
Причини виникнення заїди
Дане захворювання викликається стрептококами, що відносяться до грам-позитивних бактерій. Відбувається поверхневе ураження гладкої шкіри без залучення сальних чи волосяних фолікул.
Оскільки захворювання має бактеріальну природу, воно вважається контагіозним (заразним), тому необхідно уникати поцілунків з хворим, користуватися індивідуальними засобами гігієни (зубною щіткою, рушником) та посудом.
Симптоми заїди
Захворювання розпочинається на одному чи обох кутиках ротової порожнини. Первинним елементом вважається нефолікулярна пустула, або фліктена, яка заповнюється жовтуватим ексудативним вмістом, швидко лопається і зсихається в кірки. Також притаманний хронічний процес, що може затягуватись за сприятливих умов, а саме: підвищене слиновиділення у дітей, наявність зубних протезів у людей похилого віку, часті хронічні інфекційні процеси носоглотки чи ротоглотки (стоматит, гінгівіт, тонзиліт, риніт).
Основні скарги, які висувають хворі – це печіння, тріщини, біль при відкриванні рота та прийманні їжі.
Діагностика заїди
Діагностика, як правило, не потребує специфічних лабораторних досліджень, найчастіше з даними скаргами звертаються до лікаря-дерматолога, який здійснює постановку діагнозу клінічно. У складних випадках і з метою адекватної диференційної діагностики здійснюються мікроскопічні дослідження ексудату з подальшим культуральним підтвердженням стрептококової приналежності до грам-позитивної флори і визначенням чутливості до антибіотиків.
Досить часто стрептококові заїди можна сплутати з кандидозними, коли на ерозіях наявні білуваті нашарування. При мікроскопії виявляють міцелії гриба, для точної ідентифікації виконують посів на поживних середовищах.
Також можливий варіант сифілітичних заїд, коли відсутня інфільтрація, притаманна стрептококовим. У цьому випадку обов’язковими дослідженнями є реакція Вассермана, ІФА та інші.
Лікування заїди
Місцеве лікування передбачає використання барвників на водно-спиртових розчинах, зокрема, фукорцину, особливо в момент формування фліктен та ерозій. Також застосовуються антибактеріальні креми чи мазі (бактробан, банеоцин), при приєднанні грибкової флори — антисептичні засоби широкого спектру (йоддицерин, бетадин) або комбіновані препарати з незначним вмістом глюкокортикоїдів (триакутан, тридерм, триместин). Обов’язково здійснюється санація ротової порожнини та горла антисептичними засобами, якщо потрібно — антибіотикотерапія, санація каріозних зубів, лікування риніту, тонзиліту, фарингіту та інших хронічних інфекцій. також хворим рекомендують загальнозміцнюючу терапію на основі вітамінних комплексів (вітаміни групи В, аскорбінова кислота, рибофлавін, нікотинова кислота та інші).
Профілактика заїди
Профілактика стрептококової інфекції заснована на здоровому способі життя, дотриманні правил особистої гігієни, санації хронічних осередків запалення (риніт, тонзиліт, карієс). Дітей із даним захворюванням краще ізолювати від однолітків, щоб не виникали спалахи піодермій. Обов’язковими є профілактичні медичні огляди осіб, що працюють з хворими та дітьми (працівники системи охорони здоров’я та освіти).
Література
1. Дерматология Фицпатрика в клинической практике –Лоуэлл А. Голдсмит, Стивен И. Кац, Барбара А. Джилкрест –Москва 2015;
2. Дерматологія та венерологія –За редакцією професора В. І.Степаненка –Київ 2012;
3. Краткий курс венерических и кожных болезней -П. С. Григорьев –Москва 1999;
4. Кожные и венерические болезни –Кулага В.В.,Лемашко В.А. –Москва 2013;
