Вітиліго

Вітиліго (хвороба білих плям)– одна з набутих форм дисхромій шкіри, що характеризується появою на шкірі різних по розміру, формі та локалізації депігментуючих плям білого кольору, що оточені помірною зоною гіперпігментації, що непомітно переходить в нормальний колір шкіри.

Улюбленими місцями ушкодження вітиліго являються зони навколо природніх отворів: очі, вуха, ніс, анальний отвір, а також на розгинальних поверхнях, ліктьові, колінні суглоби, дорсальна поверхня кистей, стоп, пахвинні ділянки.

Вітиліго – це захворювання, що не несе загрози людському організму, але завдає чимало психологічних проблем, оскільки супроводжується косметичними дефектами на шкірі, подекуди спотворює людину.

Хвороба вражає, як дітей так і дорослих, як жінок так і чоловіків, але частіше відмічається у віці 30-40 років. Особливо помітний процес ураження шкіри хворобою відмічається в негроїдної раси, що призводить до страждання хворого і психологічних травм, які потребують особливої уваги з боку дерматолога, психолога.

Зміст

1. Етіологія та патогенез вітиліго
2. Класифікація вітиліго
3. Клінічна картина вітиліго
4. Діагностика вітиліго
5. Лікування вітиліго
6. Прогноз вітиліго

Етіологія та патогенез вітиліго

Вітиліго вважається мультифакторним поліетіологічним захворюванням з комплексним патогенезом, що до сих пір повністю не вивчений.

Фактори, що можуть спровокувати вітиліго:

• емоційний стрес (смерть близької людини, переїзд в іншу країну, розлучення та інше);
• хвороба чи травма шкіри (феномен Кебнера);
• надмірна інсоляція УФ випромінюванням (сонячні опіки).

Особливу увагу на себе звертає теорія взаємодій генетичних та негенетичних факторів, що впливають на функції та виживання меланоцитів та в результаті призводять до аутоімунної деструкції.

А також теорії дефектів адгезії меланоцитів, нейрогенних та біохімічних порушень.

Дуже часто вітиліго асоціюється з рядом аутоімунних захворювань, найчастіше щитовидної залози (тиреоїдит Хашимото чи хвороба Грейвса), ревматоїдним артритом, псоріазом, діабетом І типу, системним червоним вовчаком, хворобою Аддісона та інші.

Класифікація вітиліго

• Вульгарне вітиліго.
• Вогнищеве вітиліго.
• Універсальне вітиліго.
• Акрофаціальне вітиліго.
• Змішане вітиліго.
• Вітиліго слизових оболонок.
• Сегментарне вітиліго.

За клінічним типом класифікують:

• Тип А – найпоширеніша форма, симетричні розташування білих депігментуючих плям з чіткими контурами та розмірами до 5 см.
• Тип В (сегментарне вітиліго) – обмежена одним сегментом тіла, наприклад однією кінцівкою.

Клінічна картина вітиліго

На початку захворювання все розпочинається як правило з легкої еритематозної (почервонілої) плями з тоненьким вінчиком на периферії. Далі процес змінюється на чітко обмежене вогнище округлої чи овальної форми інколи полігональної форми, яке на вигляд являє білу пляму, яка може рости по краю. Також можливий варіант вітиліго волосистої частини голови, де представлені одиничними чи множинними вогнищами білого чи сивуватого кольору.

Вульгарне вітиліго – найпоширеніша форма вітиліго, що характеризується множинними вогнищами, що, як правило, розташовуються симетрично один навпроти іншого.

Вогнищеве вітиліго – вважається початком або передвісником вульгарного вітиліго. Характеризується одиничним вогнищем, або декілька на одній ділянці вогнищ.

Універсальне вітиліго – депігментуючі плями зливаються між собою та створюють депігментуюче полотно всього тіла.

Акрофаціальне вітиліго – характеризується ураженням кінчиків фаланг пальців та ділянки навколо природних отворів на обличчі (ніс, очі, вуха).

Змішане вітиліго – це сукупність ознак акрофаціального та вульгарного вітиліго, або сегментарного і акрофаціального форм вітиліго.

Вітиліго слизових оболонок – ураження відбувається виключно слизових оболонок.

Сегментарне вітиліго – це вогнища з одностороннім ураженням дерматомних ділянок, що не перетинають серединну лінію, що уявно проходить вздовж тіла людини.

Діагностика вітиліго

Діагноз вітиліго встановлюють по клінічним ознакам, що може включати локалізацію, поширення вогнищ, сімейний анамнез, у 30% сімей дане захворювання передається від батьків до дітей.

Враховуючи зв’язок вітиліго з іншими аутоімунними захворюваннями проводяться дослідження з боку щитоподібної залози, рівень Т3, Т4, ТТГ, антитиреоглобулін та інші, а також антинуклеарні антитіла (діагностика на червоний вовчак).

Обов’язково призначають загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою.

Також можливий варіант підтвердження вітиліго за допомогою патоморфологічного дослідження (гістологія), де спостерігається відсутність меланоцитів, легкий периваскулярний та перифолікулярний інфільтрат в дермі, що виконується у вогнищі ураження. Вкрай рідко потребує даного гістологічного підтвердження.

Диференційна діагностика

• Туберкульозний склероз.
• Склеродермія.
• Білий лишай.
• Невус Сеттона.
• Пьєбалдізм.
• Різнокольоровий лишай.
• Вторинний сифіліс.
• Лепра.
• Та інші.

Лікування вітиліго

Основним завданням при вітиліго є відновлення пігментації в уражених ділянках, репігментація. Репігментація може виникати спонтанно або ж провокується терапією. Були розроблені певні терапевтичні схеми для блокування імунної відповіді з метою зменшення деструкції меланоцитів і збільшення популяції меланоцитів в епідермісі уражених вогнищ та здорової шкіри.

Отже, застосовують такі препарати, як топічні кортикостероїди, що являються терапією першої лінії для вогнищевого вітиліго, а особливо якщо місце-обличчя чи ж ділянки невеликих розмірів. Наприклад мазь на основі клобетазолу пропіонату 0,05% з переходом на менш активні групи ТГКС, а саме гідрокортизон бутират 0,1%. Можливий варіант застосування системних кортикостероїдів у вигляді пульс-терапії протягом коротких періодів.

Також застосовують інгібітори кальциневрину (крем пімекролімус 1%, мазь такролімус 0,1%) суть яких відновлення уражених цитокінів та інших прозапальних факторів.

Аналоги вітаміну D (мазь кальципотріол 0,005%) – відновлює пігментацію викликаючи імуносупресію шкіри та зупиняючи локальний аутоімунний процес руйнування меланоцитів.

Інші варіанти заключаються у застосуванні лазерної терапії, де використовують вузькосмуговий УФВ випромінювання, де принцип базується на фототерапії.

Також використовують ПУВА-терапію при множинних вогнищах та універсальній формі вітиліго. Відбувається поєднання місцевого чи системного застосування псоралено разом із УФА-випромінюванням (320-380 нм).

Та варіант камуфляжу –медичний макіяж для маскування білих плям на тілі хворого.

Існує хірургічний метод лікування, що заключається у застосуванні трансплантації, міні трансплантації, тонких дермо-епідермальних трансплантантів та інше, але високий ризик ускладнень та непередбачуваних результатів.

Прогноз вітиліго

Вітиліго протікає досить непередбачувано, але як правило поступово прогресує та важко піддається лікуванню.

Але в деяких хворих відмічаються спонтанні репігментації, якщо це одиничні вогнища, також можливі варіанти стабільного вітиліго без прогресування, а в декого відмічається надзвичайно стрімкий перебіг захворювання, аж до універсальної форми.

На ділянках вогнищ зростає ризик сонячних опіків, а з часом і рак шкіри, тому необхідно застосовувати засоби з фактором сонячного захисту (SPF 30-50).