Везикулопустульоз (перипорит, остеопорит) – одна з поверхневих форм стафілодермій, що характеризується гнійним запаленням еккринових залоз (устя потових залоз), що зустрічається у новонароджених.
У новонароджених до 1 року виникають стафілококові ураження шкіри не фолікулярного походження, особливо часто вражаються устя потових залоз. При несвоєчасній діагностиці та лікуванні процес може швидко поглиблюватись з формуванням абсцесів (псевдофурункульоз).
Група стафілодермій у новонароджених – це досить часте явище, яке потребує неабиякої уваги з боку педіатрів, дерматологів, неонатологів, оскільки обмежені форми здатні перейти в генералізовані форми, що для дитячого організму вкрай важко і можуть призвести до фатальних наслідків.
Везикулопустульоз найчастіше локалізується в ділянках тулуба, волосистої частини голови та складках шкіри.
Етіологія везикулопустульозу
Збудником везикулопустульозу вважаються бактерії роду Staphilicoccus, що являються грампозитивними коками, які при мікроскопії мазка здатні до формування грон винограду. Виділяють 3 основних види: золотистий стафілокок (S. Aureus), епідермальний (S. Epidermidis), сапрофітний (S. Saprophyticus). Стафілококи досить стійкі до навколишнього середовища, але при температурі 100*С вони гинуть миттєво, але добре переносять низькі температури. Звичайні дезінфікуючі розчини вбивають бактерії через 15-20 хвилин. Везикулопустульоз найчастіше викликається золотистим стафілококом та епідермальним стафілококами.
Епідеміологія везикулопустульозу
Джерелом збудника захворювання являються люди, що хворіють на різноманітні стафілококові захворювання, а саме фурункульоз, ангіна, пневмонія, гастроентероколіт, а також носії стафілококової інфекції. Передача збудника відбувається найчастіше контактним шляхом, від матері до дитини, медичним персоналом пологового будинку, предметами побуту, але не виключений варіант повітряно-краплинного шляху.
Патогенез везикулопустульозу
Для розвитку цього захворювання недостатньо одного потрапляння стафілококу в шкіру чи слизові оболонки. Існує ряд факторів, що сприяють розвитку даного захворювання:
- недоношені діти;
- діти на штучному вигодовуванні;
- недотримання правил особистої гігієни дитини;
- перегрівання дитини, надмірне укутування;
- травмування шкірних покривів;
- симптоми рахіту;
- імунодефіцит новонародженої дитини;
- інфекційні захворювання дитини чи матері.
Клінічна картина везикулопустульозу
Першими симптомами є поява висипань на шкірі складок (пахові, пахвинні), сідниць, волосистої частини голови та на тулубі. Та представлені пустулами (гнійничками) невеликих розмірів (просяне зернятко). По краю яких знаходиться віночки почервоніння з щільною покришкою. Всередині пустули знаходиться біло-жовтий мутний вміст, що зсихається з часом в жовті кірочки. Пустули як правило групуються у вогнища, які швидко поширюються. Також можливе незначне підняття температури до 37,5*С.
Без лікування процес може заглиблюватись з формуванням абсцесів, флегмон, а це може призвести до сепсису, особливо характерно для дітей з імунодефіцитом.
Диференційна діагностика
- Короста.
- Бульозне імпетиго.
- Псевдофурункульоз.
Можливі ускладнення
- Отит.
- Пієлонефрит.
- Пневмонія.
Діагностика везикулопустульозу
Для лікаря-дерматолога постановка діагнозу не є важкою, якщо враховувати усі анамнестичні дані, епідемічний аналіз, клінічні симптоми та лабораторні показники.
Лікар обов’язково звертає увагу на загально клінічні аналізи, як загальний аналіз крові та сечі, де можливі ознаки запального процесу.
Також виконуються мікроскопічні дослідження у вигляді зішкрябу з місць вогнища, а також культуральні дослідження вмісту пустул. У разі виявлення бактеріальної флори визначають чутливість до антибіотиків.
Також виконують РМП та інші додаткові дослідження за потреби лікаря з метою диференційної діагностики та уникнення помилок при лікуванні новонароджених.
Лікування везикулопустульозу
Лікування базується в більшості випадків на місцевій терапії, з використанням антисептичних та бактерицидних препаратів, різноманітними барвниками (розчин фукорцину, брилінтового зеленого), мазі з антибіотиками (тетрациклінового ряду).
У разі важкого перебігу з поширенням процесу вглиб необхідне підключення системного лікування із застосуванням антибіотикотерапії. Якщо присутні загальнотоксичні явища виконують необхідні лікарські заходи під контролем реанімаційного спостереження, щоб попередити небажані наслідки та ускладнення.
Прогноз везикулопустульозу
Зазвичай проходять без ускладнень та закінчуються абсолютним одужанням новонародженого. У разі значного імунодефіциту чи гіпотрофії новонародженого можливий процес продовження в псевдофурункульоз.
Профілактика везикулопустульозу
Санація хронічних вогнищ інфекції у матері ще до вагітності. Ізоляція хворих на гострі інфекційна захворювання (ангіна). Постійний контроль здоров’я персоналу пологового будинку, дотримання санітарно-гігієнічних норм в пологовому будинку, дотримання правил асептики та антисептики. З боку матері адекватне пеленання та укутування новонародженого, правильне годування дитини та інше.
