Шкірний свербіж — це захворювання, що проявляється одним-єдиним симптомом — свербінням, пов’язаним із патологією внутрішніх органів та з супутніми захворюваннями (цукровий діабет, гепатити) чи з надмірною пересушеністю шкіри.
На це захворювання найчастіше хворіють люди зрілого віку. В молодості та дитячому віці можливі прояви шкірного свербежу, якщо в анамнезі є глистяна інвазія. Але найчастіше ним страждають люди, які мають цукровий діабет, порушення функції печінки та нирок, порушення обміну речовин, а також за деяких злоякісних шкірних хвороб.
Зміст
- Причини шкірного свербежу
- Види шкірного свербежу
- Симптоми шкірного свербежу
- Діагностика шкірного свербежу
- Лікування шкірного свербежу
Причини шкірного свербежу
Існує безліч різноманітних причин виникнення цієї патології, їх більше 1000, але можна виділити ряд основних етіологічних факторів:
- харчові алергени;
- цукровий діабет;
- пієлонефрит, гломерулонефрит, пухлини нирок;
- гепатити;
- захворювання крові (лейкоз, гемофілія та ін.);
- глистяна інвазія;
- недотримання особистої гігієни;
- укуси комах;
- інтоксикації;
- злоякісні новоутворення шкіри;
- ВІЛ-інфекція;
- варикозне розширення вен;
- приймання медикаментів;
- захворювання нервової системи;
- венеричні захворювання (бактеріальний вагіноз, гонорея, хламідіоз та ін.).
Ступінь інтенсивності свербежу та його вираженості залежить від інтенсивності впливу подразника, стану кіркового аналізатору та того, наскільки збережені нервові шляхи.
Існують шкірні рецептори, які здатні проводити відчуття свербежу через полімодальні С та А нервові волокна. Далі інформація передається в задні роги спинного мозку, де переключається на нейрони спиноталамічного тракту, по яким потрапляє в таламус, і далі в сенсорну зону кори головного мозку.
Існує біопсуючий свербіж та небіопсуючий.
Небіопсуючий свербіж проявляться у пацієнтів із підвищеною больовою чутливістю. Проявляється як поколювання, невиражене печіння. Також характерний мігруючий свербіж, за якого місце його прояву переміщується з одної ділянки шкіри на іншу.
Види шкірного свербежу
Залежно від локалізації та розташування шкірного свербежу, він поділяється на:
- Генералізований — уражує все тіло. Хворий конкретно не може сказати, де він з’являється. У нього сверблять усі частини тіла.
- Локалізований — з’являється частіше на зовнішніх статевих органах (калитці, піхві, прямій кишці, анальному отворі), але може також локалізуватися на руках, ногах, спині, животі, долонях та стопах, голові.
Симптоми шкірного свербежу
На початку захворювання проявляється єдиним-симптомом — це шкірний свербіж на чистій та незміненій шкірі. З часом на шкірному покриві починають з’являтися екскоріації (розчухи), кров’янисті кірочки, а в разі приєднання бактеріальної інфекції — гнійні крочки.
Якщо свербіж існує тривалий час, це призводить до стоншення та сплюснутості нігтів, до так званих полірованих нігтів.
У разі довготривалого свербіння на шкірі з’являється застійна еритема (почервоніння), висівкоподібне лущення, підкресленість шкірного малюнка (ліхеніфікація), гіпер- та гіпопігментнація.
Свербіж може бути за своєю інтенсивністю різноманітним, і на різних ділянках проявляється по-різному. Під час приймання гарячого душу чи під впливом інших подразнювальних чинників він може посилюватись, як і еритема.
Через підвищену активність блукаючого нерва в нічний час свербіж стає більш інтенсивним у цей період. Пацієнти стають роздратованими, їх турбує безсоння, втомлюваність. Цей стан може призвести до нервових розладів, депресії, зниження працездатності.
Діагностика шкірного свербежу
Для діагностики необхідно провести цілий ряд досліджень для виявлення причин появи патологічного стану:
- огляд пацієнта;
- детальний збір анамнезу;
- вияснення наявності супутньої патології;
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- аналіз крові на глюкозу;
- аналіз крові на залізо, ферритин;
- аналіз крові на ВІЛ-інфекцію;
- УЗД органів черевної порожнини (печінка, жовчний міхур, підшлункова залоза, нирки);
- ендоскопічне дослідження;
- аналіз калу та крові на глисти;
- біохімія крові (АЛТ, АСТ, лужна фосфатаза, загальний білок, прямий та непрямий білірубін);
- дослідження рівня гістаміну, серотоніну (в рідкісних випадках).
Лікування шкірного свербежу
Лікувати шкірний свербіж необхідно комплексно. Передусім, необхідно вияснити основну причину, яка провокує свербіж, і розпочати відповідну терапію.
Наступне, що необхідно назначити пацієнту — це гіпоалергенна дієта, заміна гарячого душу на прохолодний та десенсибілізуюча терапія.
Далі призначають допоміжну медикаментозну терапію:
- приймання антигістамінних препаратів (супрастин, алерзин, лоратадин та ін.);
- у разі порушення психічного стану хворому призначають седативні препарати.
Також місцево призначають мазі на основі глюкокортикостероїдів, ментолу, бензокаїну.
До лікування цього захворювання необхідно підійти дуже відповідально, оскільки воно дуже впливає на життя пацієнта і може призвести до тяжких наслідків, аж до суїциду.
