Себорейний дерматит (себорея) – хронічне захворювання шкіри, що проявляється папуло-сквамозними запальними елементами на ділянках з підвищеною сальною секрецією (волосиста частина голови, обличчя, грудей). Це захворювання спровоковане порушенням кількісного та якісного складу сального секрету. Тобто відбувається надмірне салопродукування зі зміною хімічного складу шкірного сала.
На себорейний дерматит хворіють як діти, особливо до 1 року, так і дорослі. У немовлят процес може самостійно регресувати без застосування будь-яких медикаментозних засобів. У дорослих це захворювання має хронічний перебіг, тому потребує постійного догляду та лікування в стадіях загострення. Хворіють більше чоловіки у віці 18–45 років, ніж жінки.
Довготривалі рецидиви, які не піддаються лікуванню, можуть свідчити про імунодефіцитні стани, а саме шкірні прояви ВІЛ/СНІД.
Зміст
- Причини виникнення себорейного дерматиту
- Види себорейного дерматиту
- Симптоми себорейного дерматиту
- Діагностика себорейного дерматиту
- Методи лікування себорейного дерматиту
- Наслідки себорейного дерматиту
Причини виникнення себорейного дерматиту
На сучасному етапі механізм виникнення цього захворювання є досі не до кінця вивченим. Себорейний дерматит виникає на фоні генетичної схильності з приєднанням протягом життя негативних чинників, що можуть спровокувати його.
Варто звернути увагу, що дебют захворювання розпочинається саме в пубертатному та постпубертатному віці. Сальні залози зазнають змін, вони збільшуються, та збільшується продукція шкірного сала. Функції сальної залози напряму пов’язані з гормональним впливом, а саме андрогенів. У чоловіків – це тестостерон та дегідроепіандростерон, а у жінок на продукцію шкірного сала впливає підвищення рівня циркулюючих андрогенів.
Більшість досліджень довели, що розвиток себорейного дерматиту відбувається під впливом умовно-патогенної мікрофлори на фоні порушення нормального біоценозу шкіри. Pityrosporum ovale (Malassezia furfur) – це ліпофільний дріжжеподібний гриб, який за сприятливих факторів починає активно розмножуватись.
Сприятливі фактори:
- хронічні інфекційні вогнища (тонзиліт, карієс та ін.);
- гормональні порушення (вагітність, синдром полікістозних яєчників);
- вегетативні порушення (нейроциркуляторна дистонія);
- порушення діяльності шлунково-кишкового тракту (гастрити, коліти, панкреатити).
Відбувається активний ріст Malassezia furfur, підвищується ліпазна активність, тобто перетворення тригліцеридів у вільні жирні кислоти, які зі свого боку також впливають на зміну мікрофлори шкіри. Таким чином, відбувається запалення шкіри на ділянках, що багаті сальними залозами, а саме: волосиста частина голови, обличчя, груди, спина та ін.
Захворювання також пов’язують зі стресами та емоційними потрясіннями та вегетативними порушеннями. У хворих на паркінсонізм параліч нервових закінчень виникає частіше і дуже важко піддається лікуванню.
Види себорейного дерматиту
Виділяють три форми себореї:
- жирна;
- суха;
- змішана.
Симптоми себорейного дерматиту
Себорейний дерматит проявляється чітко окресленими плямами, рідше бляшками, на поверхні яких виявляються лусочки. Колір плям варіює від жовтого до червоного та коричневого. Суб’єктивно хворі скаржаться на свербіж, особливо при інтенсивному потовиділенні.
Захворювання може бути дифузним, але найчастіше уражаються ділянки з найбільшим продукуванням шкірного сала, а це волосиста частина тіла, обличчя та груди. На обличчі вражаються вії (часті блефарити), носогубний трикутник та зовнішній завиток вуха.
Жирна себорея – шкірний покрив на уражених ділянках жирний, блискучий, ніби змащений маслом. Спостерігаються розширені вивідні протоки сальних залоз, де утворюються сальні пробки – комедони (вугрі).
Локалізується жирна себорея на лобі, крилах носа, в носогубних складках, на підборідді, волосистій частині голови.
Волосся за жирної себореї стає жирним, блискучим, може склеюватись між собою, дуже швидко жирніє та потребує частішого миття голови. Шкіра голови свербить, виникають екскоріації (розчухи), фолікуліти, можлива навіть екзематизація. Також може розпочатись непомітне випадіння волосся.
Найчастіше жирна себорея розвивається в пубертатному віці, проте вона може і далі супроводжувати зрілу людину все її життя.
Суха себорея – вражає волосисту частину голови, ділянку брів, вії, бороду та вуса у чоловіків.
На шкірі, вкритій волоссям, накопичується сухе нашарування – лупа (зроговілий епідерміс зі шкірним салом). З часом лупи стає настільки багато, що волосся стає ніби припудреним. Але можлива ексудація з формуванням лусочко-кірочок. Хворі скаржаться на свербіж та неестетичне випадіння лупи, яке супроводжує їх скрізь та змушує все-таки звернутися до спеціаліста. З часом на фоні сухої себореї виникає інтенсивне випадіння волосся, що прогресує, якщо не розпочати лікування.
На обличчі суха себорея проявляється у вигляді круглих плям з чіткими контурами, на поверхні яких є лусочки, які справляють враження припудреності крейдою. Вогнища ураження яскравіше помітно, якщо змочити ділянки водою. Суб’єктивно хворі відчувають легкий свербіж.
Змішана себорея – це поєднання двох форм: жирна себорея на обличчі та суха себорея волосистої частини голови, або ж навпаки.
Діагностика себорейного дерматиту
Діагноз жирної себореї встановити лікарю-дерматологу досить легко, дещо важче з сухою себореєю на волосистій частині голови, оскільки багато грибкових захворювань (трихофітія, мікроспорія) мають схожі ознаки. Тому лікар-дерматолог може застосувати додаткові методи дослідження, а саме лампу Вуда. Можливе використання дерматоскопа для більш чіткого зображення стану шкірних покривів.
При діагностиці себорейного дерматиту на обличчі необхідно взяти зішкріб на Demodex, оскільки симптоми досить схожі та можуть супроводжувати і себорейний дерматит.
Діагностика цього захворювання зазвичай проводиться по клінічних ознаках. Але обов’язково необхідно з’ясувати, чому виник цей процес. Тому необхідна консультація суміжних спеціалістів: гастроентеролога, ендокринолога, гінеколога та інших.
Себорейний дерматит може бути шкірним проявом при ВІЛ/СНІДі, особливо прогресивний дерматоз, який не піддається лікуванню та має атиповий перебіг. Тому це є ще одним приводом звернутися до лікаря-дерматовенеролога, а не займатись самолікуванням.
Методи лікування себорейного дерматиту
Лікування себорейного дерматиту базується на постійній підтримувальній терапії, оскільки це захворювання є хронічним із рецидивним перебігом. Спалахи рецидивів провокуються стресами та кліматичними змінами, тому хворі повинні уникати цього.
Не менш важливим завданням для хворого є підтримання здорового способу життя та правильного харчування. Основним і головним завданням є виключення солодощів, легких вуглеводнів, жирної та смаженої їжі.
Для лікування волосистої частини голови використовують шампуні на основі цинку, сульфід-сірки (1-2%) , дьогтю, похідних імідазолу (1-2% кетоконазол), саліцилової кислоти (1-2%) та пом’якшувальні засоби.
Також доцільним є застосування традиційної вітамінотерапії – вітамінів А, Е та групи В.
Для шкіри обличчя використовують місцеве лікування, а саме топічні гормональні мазі в комбінації з саліциловою кислотою, або ж гормональні мазі з протигрибковою властивістю. У важких випадках себорейного дерматиту можливе використання системних протигрибкових препаратів, а також короткі курси системних кортикостероїдних препаратів.
Наслідки себорейного дерматиту
Якщо було підібране неадекватне лікування, або ж воно було проігноровано, себорейний дерматит волосистої частини голови може ускладнитись випадінням волосся (алопеція). При самостійному видаленні запалення та бляшок на обличчі, спині та грудях може розвинутись важка форма акне (вугрова хвороба). Тому зволікати з лікуванням не можна, необхідно одразу звертатись до кваліфікованих спеціалістів за допомогою.
