Рожевий лишай (рожевий лишай Жибера, пітіріаз, пітіаз) у людини – це поширене гостре системне захворювання шкіри невідомої етіології, яке проявляється округлими чи овальними червонувато-рожевими інфільтрованими плямами, що лущаться (розеола, материнська бляшка) на тулубі, в більшості випадків безсимптомними.
Рожевий лишай зустрічається у всіх рас з однаковою частотою і не залежить від кліматичних умов. Але найчастіше загострення пітіазу виникає навесні та восени, хоча існує думка, що від пори року загострення рожевого лишаю не залежить. Лишай Жибера зазвичай зустрічається у людей в віці від 10 до 50 років. Дуже рідко захворювання може зустрічатися у дітей, молодших 10 років і людей, старших 65 років. Часто це захворювання зустрічається під час вагітності.
Причини виникнення рожевого лишаю
Етіологія лишаю до кінця не вивчена. Але існує думка, що він асоційований з вірусом герпесу людини 7 та 6 типів. Але всім відомо, що вірус герпесу знаходиться в організмі у кожної другої людини, і пов’язувати його з рожевим лишаєм на 100% не можна. Також відводять роль вірусній етіології. Підтвердженням вірусної етіології є:
- рідкісні випадки рецидиву цього захворювання, що вказує на стійкий імунітет, що формується після першого епізоду;
- грипоподібні симптоми, що реєструються у деяких пацієнтів;
- залежність від пори року.
Також пітіаз пов’язують з бактеріями та грибами. У більшості випадків спостерігається його поява після перенесеної бактеріальної інфекції.
Існує декілька факторів, які можуть спровокувати появу цього захворювання:
- послаблення імунітету;
- перенесення ГРВІ, грипу, пневмонії, ангіни та інших захворювань;
- оперативні втручання;
- переохолодження;
- імунодефіцитні стани.
Рожевий лишай Жибера не заразний.
Клінічна картина рожевого лишаю
У хворих у 60-90% випадках першим симптомом є так звана материнська бляшка. Вона являє собою чітко відмежовану рожево-червону чи рожеву пляму від 2 до 4 см у діаметрі. Від центру до периферії бляшки спостерігається дрібнопластинчасте лущення, яка нагадує папіросний папір. Якщо бляшка піддається травматизації, на її поверхні можна виявити появу пухирців чи дрібних папул. Найчастіше материнська бляшка розташовується на тулубі, а саме:
- на спині;
- на голові;
- на верхній поверхні грудної клітки;
- на шиї;
- інколи на проксимальних ділянках кінцівок (на нозі, руці).
Локалізація на обличчі чи статевих органах рідкісна.
Через деякий час, приблизно через 10-14 днів, а можливо й до декількох місяців, з’являються вторинні висипи. Вони з’являються групами з інтервалом в декілька днів, і досягають максимальної вираженості протягом 10 днів. Висип симетричний, локалізується на тулубі, прилеглих ділянках шиї, проксимальних ділянках кінцівок.
Найбільш виражені висипання на животі, в ділянці міжреберних проміжків, на передній поверхні грудної клітки, а також в ділянці спини.
Висипання представлені двома типами:
- вогнища по типу первинної бляшки в мініатюрі, повздовжні осі яких співпадають з направленням шкірних ліній, нагадуючи різдвяну ялинку;
- маленькі, червоні, зазвичай папули, які не лущаться, що поступово збільшуються в кількості та розповсюджуються по периферії.
Обидва типи висипань можуть бути присутніми одночасно.
Висипання при пітіазі зазвичай сверблять, але свербіж не яскраво виражений, температура підіймається до субфебрильних чисел (37-38°С), також відзначаються такі ознаки, як загальне нездужання, слабкість.
Діагностика рожевого лишаю
Діагностика рожевого лишаю не являє складності для лікаря. Діагноз ставиться в більшості випадків на основі клінічної картини.
У випадках, коли захворювання супроводжується вираженими інтоксикаційними симптомами, призначають загальний (розгорнутий) аналіз крові, загальний аналіз сечі та біохімію крові, мікроскопію лусочок. Але зазвичай немає необхідності здавати ці аналізи. Біопсію шкіри також не проводять.
Лікування рожевого лишаю
Рожевий лишай є захворюванням, що самостійно зникає. У зв’язку з цим при неускладнених формах активного лікування він не потребує.
За першої підозри на це захворювання пацієнту необхідно звернутися до лікаря, щоб не допустити розповсюдження висипів і не ускладнити перебіг, оскільки при місцевому лікуванні глюкокортикокоїдними, антибактеріальними мазями чи кремами висип починає блискавично поширюватись і набувати нехарактерного для рожевого лишаю вигляду, і діагностика ускладнюється.
Для лікування застосовують загальнозміцнювальну терапію, УФВ та дієту. В разі сильного свербежу призначають антигістамінні препарати. З медикаментозної терапії призначають комплекс вітамінів, також існує практика призначення препаратів ацикловіру, але наскільки препарат ефективний, сказати важко.
При сильному лущенні застосовують зміцнюючі креми з антибактеріальними компонентами.
Прогноз рожевого лишаю
Прогноз за цього захворювання сприятливий. Хвороба минає спонтанно за 6-10 тижнів. Ускладнення виникають дуже рідко. Після розрішення висипів можлива наявність гіперпігментації, котра самостійно минає за 14-30 днів. Рецидиви захворювання відзначаються вкрай рідко.
