Розацеа (рожеві вугрі, червоні вугрі) – хронічне запальне рецидивне мультифакторне захворювання шкіри, що розпочинається з еритематозних уражень центральної частини обличчя та подальшим прогресуванням клінічної картини. Основними проявами розацеа є еритема, телеангіектазії, папули (вузлики) та пустули (гнійники). Типовими місцями локалізації являються шкіра носу, щік, лобу, підборіддя, мочок вух.
Розацеа вражає світлошкірих людей, але можливі випадки виникнення рожевих вугрів в африканського та азіатського населення. Найчастіше хворіють жінки після 30 років, досягаючи максимальної вираженості симптомів у 45-55 років. У чоловіків, підлітків і дітей цю хворобу виявляють у 2-4 рази менше, ніж жінки.
Зміст
Причини розацеа
Етіологія цього захворювання досі не вивчена до кінця. Але доведено, що ряд екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) факторів впливають на подальший розвиток і прогресування розацеа.
Виділено провокуючі фактори, що за хронічного та багаторазового впливу призводять до перших симптомів рожевих вугрів:
- ультрафіолетове випромінювання;
- висока чи низька температура навколишнього середовища;
- стреси, емоційне перенапруження;
- гостра та гаряча їжа;
- алкоголь;
- підвищена чутливість до косметичних засобів;
- місцеві подразники;
- приливи у жінок під час менопаузи, та препарати, що викликають приливи;
- захворювання шлунково-кишкового тракту (особливо гастрити, викликані H. Pylori);
- слабкий імунітет.
Основними патогенетичними ланками у виникненні цього захворювання є порушення функціонування вродженого імунітету за рахунок TLR (Toll-like receptors). У хворих з розацеа експресуються високі рівні пептидів (кателецидинів), які провокують запалення епідермісу.
Demodex folliculorum (кліщ-Демодекоз) є одним із тригерів активації TLR2. Кліщ порушує епітеліальний бар’єр, проникає в дерму і стимулює TLR та запускає імунну реакцію, що призводить до виникнення еритеми та пустул.
Значну роль відводять порушенню регуляції кровотоку по лицевій вені (v.facialis), що призводить до порушення кровотоку поверхневих артеріальних судин шкіри в ділянці іннервації трійчастого нерву (n.trigeminus).
Види розацеа
Виділяють такі стадії розацеа:
- Еритематозна форма.
- Папульозна форма.
- Пустульозна (папуло-пустульозна) форма.
- Інфільтративно-продуктивна форма
- Фіматозна форма.
- Відокремлені форми:
- стероїдна;
- люпоїдна (гранульоматозна);
- конглобатна;
- фульмінантна (блискавична);
- грамнегативна;
- розацеа зі значним персистувальним набряком (розацеа-лімфоедема, солідний персистуючий набряк обличчя, хвороба Морбігана).
Симптоми розацеа
Еритематозна форма
Першим і головним симптомом розацеа є приливна еритема (почервоніння), яка триває від декількох хвилин до кількох годин. Суб’єктивно хворий відчуває пощипування, поколювання та відчуття розлитого тепла в центральній ділянці обличчя.
За постійної дії провокуючих факторів (сонячні промені, різкі перепади температур, вітряна погода, вживання гарячої та гострої їжі, алкоголю, припливи у жінок на фоні менопаузи та ін.) еритема з’являється знову і знову. Цей стан може тривати місяцями, навіть роками. Еритема стає більш вираженою з синюшним відтінком і поширюється на інші ділянки обличчя (лоб, підборіддя, щоки, ніс). Еритема помірно потовщується, на ній з’являються телеангіектазії. Суб’єктивні відчуття наростають.
Папульозна форма
Далі рожеві вугрі переходять на наступний етап – стадію формування папул. На фоні дифузного потовщення уражених ділянок (щік, лоба, носа, підборіддя) з’являються яскраві папули (вузлики), що вкриваються лусочками. Суб’єктивно приєднується відчуття легкого свербіння, за рахунок приєднання і розмноження Demodex folliculorum (кліщ).
Пустульозна форма
Більшість вузликів нагноюється та перетворюються в папуло-пустули та пустули зі стерильним вмістом. Процес поширюється на ділянки щік, лоба, носа, завушних раковин, передню поверхню шиї.
Інфільтративно-продуктивна форма
За постійного хронічно-прогресуючого перебігу цього захворювання хвороба переходить на іншу стадію – формування вузлів, інфільтратів, пухлинонодібних розростань. Процес відбувається за рахунок стійкого розширення судин дерми, а це в свою чергу призводить до розростання сполучної тканини і гіперплазії сальних залоз.
Фіматозна форма
Характеризується розширеними фолікулярними отворами, потовщенням шкіри, вузловатостями, асиметричністю шкірної поверхні на виступаючих ділянка (ніс, щоки, підборіддя, лоб): ніс – ринофіма, підборіддя – гнатофіма, надперенісся – метафіма, на вушних раковинах – отофіма.
Стероїдна форма
Виникає у хворих, які тривалий час зловживали топічними кортикостероїдними мазями, особливо фторованими ГКС. Основними проявами є яскраво-червона еритема з легкою субатрофією шкіри. Наявність телеангіектазій та папуло-пустульозних висипань.
Люпоїдна (гранульоматозна) форма
Проявляється еритемою (почервонінням), що розташовується на щоках, навколо очей та навколо рота, де знаходяться синюшно-рожеві папули чи вузли. При діаскопії (натисканні предметним скельцем) виявляються жовто-бурі плями по типу «яблучного желе», картина схожа на туберкульозний вовчак чи саркоїдоз.
Конглобатна форма
На фоні уже наявного розацеа виявляються великі шароподібні абседуючі вузли. Зазвичай, виникає на фоні прийому препаратів йоду чи брому.
Фульмінантна (блискавична) форма
Уражає найчастіше молодих жінок віком 20-30 років. Попередньо ознак акне чи себореї не відзначається. Улюблена локалізація – щоки, лоб, підборіддя. Захворювання розпочинається раптово гостро, з почервоніння шкіри обличчя з виникненням вузлів, що зливаються в конгломерати, які формують фістули та синуси.
Грамнегативна форма
Характеризується утворенням множинних фолікулітів (фолікулярних гнійничків), у яких виявляється грамнегативна флора. Ця форма розацеа виникає внаслідок неправильного та довготривалого лікування антибіотиками.
Розацеа із значним персистуючим набряком (розацеа-лімфоедема, солідний персистуючий набряк лиця, хвороба Морбігана)
Зустрічається вкрай рідко. Проявляється у вигляді стійкого синюшно-фіолетового набряку середньої третини обличчя з типовими папулами, пустулами, телеангіектазіями. Набряк за рахунок розростання сполучної тканини переходить у фіброз. При надавлюванні в місці набряку ямка не формується. Суб’єктивних відчуттів немає.
Діагностика розацеа
Діагностика цього захворювання потребує комплексного підходу з боку лікаря-дерматолога та суміжних спеціалістів (гастроентеролога, гінеколога, ендокринолога та ін.). Лікар-дерматолог обов’язково виконує огляд, а також ряд лабораторних досліджень, які необхідні для уточнення діагнозу. Діагностика розацеа нескладна, але є ряд захворювань, які можуть бути схожими і потребують зовсім іншого лікування. Тому лікар-дерматолог робить диференційну діагностику між акне, себорейним дерматитом, червоним вовчаком, туберкульозним вовчаком, саркоїдозом, щоб уникнути небажаних помилок.
Основні дослідження:
- мікроскопічне дослідження на наявність кліщів Demodex (зішкряб на Demodex);
- виділення та ідентифікація мікробної флори шкіри з визначенням чутливості до антибіотиків;
- дерматоскопія.
Лікування розацеа
Лікування розацеа, як і діагностика, є комплексним процесом. Лікар-дерматолог повинен навчити хворого дотримуватись певних рекомендацій стосовно способу життя та власне захворювання, оскільки хвороба є хронічною та в разі недотримання рекомендацій чи ігнорування симптомів буде прогресувати і призведе до негативних наслідків (постійна гіперемія, рубцеві зміни та деформація обличчя, зниження зору).
Першим завданням є навчання хворого з приводу уникання екологічних провокуючих факторів (надмірні сонячні промені, різкі перепади температури), нервово-психічних перенавантажень (стреси, тривожність, сором’язливість, гнів) та фізіологічних (алкоголь, кава, гарячі напої, гострі страви, неадекватні фізичні навантаження), дотримання дієти.
Друге – це догляд за шкірою: використання сонцезахисних кремів (SPF 25-50), м’яких очисних емульсій та пінок для зняття макіяжу, зволожуючих засобів.
Лікування залежатиме від форми розацеа. Застосовують різноманітні форми і способи терапії, починаючи від зовнішнього (місцевого) лікування до інвазивних хірургічних методик, а саме:
- холодні примочки 1-2% борної кислоти за еритематозної форми розацеа;
- метронідазол 0,75% за папульозної форми;
- інгібітори кальциневрину за еритематозної, папульозної та пустульозної форм;
- азалаїнова кислота 15% за папульозної, пустульозної форм;
- системні ретиноїди (ізотретиноін) за інфільтративно-продуктивної форми;
- медикаментозне лікування: системні антибіотики (доксациклін, еритроміцин);
- системно метронідазол;
- чистка обличчя;
- лікування лазером при телеангіектазіях;
- кріотерапія (використання азоту) за всіх форм розацеа;
- дермабразія при лікуванні гранульоматозної та вузлуватої форми;
- електрокоагуляція – для руйнування телеангіектазій, папул чи папуло-пустул;
- внутрішньошкірні ін’єкції ботулотоксину (сучасний і ще не до кінця вивчений метод);
- хірургічне висічення гіпертрофованих тканин при ринофімі, гнатофімі, отофімі.
Профілактика розацеа
Хворим необхідно дотримуватись дієти з обмеженням спиртних напоїв, приймати злегка охолоджену їжу, уникати агресивної косметики, використовувати охолоджуючих примочок, компресів, фотозахисних кремів та флюїдів, одягати в літній час головні убори, щоб уникати прямого попадання сонячних променів, а взимку – захист шкіри від надмірного морозу та вітру.
Хворим необхідно уникати саун, бань, праці на відкритій місцевості, прямого контакту з вогнем та гарячими парами. При зайняттях спортом уникати вправ з надмірними нахилами голови донизу.