Оперізуючий герпес (оперізуючий лишай, herpes zoster) – це гостре за проявами, хронічне за перебігом вірусне захворювання, викликане одним із видів вірусу герпесу, а саме Varicella zoster (тип ІІІ). Характеризується ураженням нервової системи, шкіри та слизових оболонок з вираженим больовим синдромом.
Герпес Zoster може викликати висипання на будь-якій ділянці шкіри або слизових, але найтиповішим місцем є тулуб. Найчастіше висип розташовується на одній половині тулуба в ділянці між ребрами у вигляді напівпоясу. Значно рідше герпес буває двобічним, цим самим пояснюючи свою назву «оперізуючий».
Зміст
- Причини оперізуючого герпесу
- Форми оперізуючого герпесу
- Симптоми оперізуючого герпесу
- Діагностика оперізуючого герпесу
- Лікування оперізуючого герпесу
- Профілактика оперізуючого герпесу
- Можливі ускладнення оперізуючого герпесу
- Прогноз оперізуючого герпесу
Причини оперізуючого герпесу
Збудником захворювання є Varicella zoster, що в дитячому віці викликає захворювання, відоме як вітрянка. Вітрянка є реакцією організму на перший контакт з даним вірусом. Характеризується загальним нездужанням, лихоманкою, пухирчастими висипаннями на шкірі зі свіжими підсипаннями протягом кількох днів та інтенсивним свербежем.
Після одужання вірус залишається в тілі на все життя, перебуваючи в неактивному стані в нервових вузлах (єдиним його проявом буде поява в крові антитіл до цього виду герпесу). Вважається, що герпес-віруси, передаючись від людини до людини протягом десятків поколінь, здійснюють передачу між великими групами не пов’язаних між собою людей захоплених під час розмноження вірусів людських генів, тим самим прискорюючи еволюцію людини як виду.
У випадку зниження активності імунної системи організму вірус може активуватися повторно. Збудник розвивається в гангліях (нервових вузлах) периферичної нервової системи, тому цей процес супроводжується клінічною картиною оперізуючого герпесу.
Оперізуючий герпес виникає, переважно, як самостійне захворювання в осіб зі зниженим імунітетом, однак може бути ускладненням інших системних захворювань – пневмонії, ГРВІ, злоякісних новоутворень, лімфолейкозів, інтоксикацій, зокрема, спричинених алкоголем чи наркотиками. Сприятливими умовами для виникнення оперізуючого герпесу є переохолодження, мікротравми, післяопераційний період, психоемоційні потрясіння. Під впливом чинників, що послаблюють імунітет, вірус активується та розмножується, що призводить до запалення гангліїв. Далі він проникає в чутливі нервові закінчення, що призводить до невритів й невралгій, поширюється довкола закінчень нервів у шкіру та зумовлює утворення пухирної висипки, яка розташовується уздовж одного з нервів.
Форми оперізуючого герпесу
Виділяють наступні форми оперізуючого герпесу:
- бульозна – щільно згруповані пухирці, які зливаються й утворюють великі пухирні елементи, що супроводжуються вираженою болючістю уражених ділянок;
- абортивна – на тлі значного почервоніння (еритеми) шкіри виникають окремі вузликові елементи, що зникають упродовж кількох днів без значимих больових відчуттів;
- геморагічна – пухирці заповнені кров’янистим вмістом;
- гангренозна – темно-фіолетовий колір осередків ураження через значні порушення мікроциркуляції крові, що може призвести до гангренізації, тобто – змертвіння ділянок ураженої шкіри;
- генералізована – найважчий, потенційно смертельний варіант захворювання, коли герпетичному ураженню піддається велика кількість нервових корінців, з ураженням не тільки багатьох ділянок шкіри, а й внутрішніх органів. Найчастіше зустрічається у виснажених тривалими, важкими хворобами людей похилого віку чи на тлі значного імунодефіциту (СНІД, стан після імуносупресивної терапії осіб, що перенесли трансплантацію органів, онкохворі після променевої терапії);
- міжреберна двобічна форма – ураження міжреберних нервів з двох боків тулуба, має місце значно виражений больовий синдром, що іноді може порушувати дихання (сильний біль обмежує довільні дихальні рухи грудної клітини);
- очна форма виникає при ураженні гілок трійчастого нерва (n.trigeminus): набряклість шкіри навколо ока, сльозотеча, непереносимість світла та значний біль, порушення зору, пов’язані із появою пухирців на рогівці; при не адекватному лікуванні – ризик стійкого порушення зору через помутніння рогівки ока;
- вушна форма – виникає пухирцева висипка на вушній раковині, а також неврит лицьового нерва (n.facialis), можливе порушення слуху та вестибулярні розлади.
Симптоми оперізуючого герпесу
У продромальний період:
- за 3-4 доби до появи висипки у межах ураженої ділянки
(найчастіше на ділянках міжреберних та трійчастого нерва) з’являється постійний чи переривчастий біль, «повзання мурашок», свербіж, значна чутливість; біль може бути як удень, так і вночі;
- можлива лихоманка, погане самопочуття, відчуття втоми, головний біль.
У період шкірних висипань:
- висипка з’являється хвилеподібно: спочатку почервоніння шкіри, потім – скупчення пухирців з прозорим вмістом, який з часом мутніє й пухирці зсихаються в кірочки;
- осередки утворюють суцільну лінію за ходом нервів;
- після відпадання кірок залишаються буро-червоні плями, що поступово зникають. Тривалість захворювання – 2-3 тижні.
Діагностика оперізуючого герпесу
У типових випадках, в осіб, які раніше хворіли на вітряну віспу, оперізуючий герпес діагностується на основі характерної клінічної картини.
Допоміжних досліджень потребують пацієнти з порушеннями імунітету, при формах із нетиповим перебігом або у стійких до лікування випадках. Допоміжними методами діагностики оперізуючого герпесу є:
- визначення рівнів імуноглобулінів М, G до герпес-вірусів;
- ідентифікація збудника методом полімеразно-ланцюгової реакції;
- загальноклінічні лабораторні обстеження з визначенням лейкоцитарної формули;
- за наявності факторів ризику – тестування на ВІЛ, консультація інфекціоніста, невролога, імунолога.
Лікування оперізуючого герпесу
Етиологічна терапія базується на препаратах групи ацикловіру, що приймаються як системно (у таблетованій формі або внутрішньовенно – у важких випадках) так і місцево (креми, мазі). Лікування необхідно розпочати якомога раніше, бажано – на етапі продромальних явищ. Дозування препаратів виключно індивідуальне, за рекомендаціями лікаря. Самолікування згаданими засобами небезпечне як відсутністю ефекту та формуванням стійких до ацикловіру форму вірусу, так і потенційно незворотнім медикаментозним ураженням нирок з розвитком хронічної ниркової недостатності, потребою в програмному гемодіалізі.
Також при значному болю застосовують анальгетики, заспокійливі, зокрема, транквілізатори та вітаміни групи В.
Профілактика оперізуючого герпесу
Первинна профілактика вітряної віспи (оперізуючого герпесу) полягає в імунізації специфічною вакциною в дитячому віці.
Також пацієнти з активними проявами оперізуючого герпесу не повинні контактувати з тими, хто не хворів на вітряну віспу. Передача вірусних часток відбувається повітряно-крапельним та контактним шляхом.
Можливі ускладнення оперізуючого герпесу
До ускладнень оперізуючого герпесу належать патології місцевого та неврологічного характеру.
Місцеві ускладнення:
- постгерпетична невралгія;
- постгерпетичний свербіж;
- рубці, пігментації чи депігментації;
- при очній формі оперізуючого герпесу – кон’юнктивіт, кератит, увеїт; неврит зорового нерва.
Неврологічні ускладнення:
- менінгіт;
- менінгоенцефаліт;
- арахноїдит;
- ретиніт;
- параліч лицьового нерва;
- мієліт.
Прогноз оперізуючого герпесу
Оперізуючий герпес – це хронічне захворювання, схильне до рецидивів. По суті – це повільна вірусна інфекція, яка супроводжує конкретну людину все життя, а людський вид – протягом усієї історії. Повна ерадикація, тобто абсолютне звільнення організму від вірусу герпесу, на даному етапі розвитку медичної науки неможливе. У пацієнтів, що отримали не адекватне лікування, може виникати стійкий больовий синдром, що значно погіршує якість життя.
Часті рецидиви або масштабні ураження чи тривалий і важкий перебіг свідчать про серйозне зниження імунної відповіді організму. Це потребує ретельного обстеження (ВІЛ-інфекція, інші набуті чи вроджені імунодефіцити, хронічні запальні процеси, онкологічні захворювання, системні запальні захворювання сполучної тканини, аутоімунні процеси, цукровий діабет, інша ендокринна патологія) та корекції способу життя:
- відмова від шкідливих звичок наркотичного характеру;
- корекція маси тіла;
- фізична активність;
- додержання добового режиму;
- уникнення шкідливих виробничих факторів.
