Кропив’янка – це гостра алергічна реакція організму на вплив екзогенних (зовнішніх) та ендогенних (внутрішніх) подразників. Проявляється почервонінням та уртикарними висипаннями на тілі, що супроводжуються нестримним свербінням. Захворювання схильне до рецидивів.
Кропив’янка – дуже поширене шкірне захворювання. З усіх алергічних дерматозів воно займає перше місце за поширеністю, а з усіх алергологічних станів – друге (на першому місці бронхіальна астма).
Хоча б один раз у житті кожна друга людина стикалася з цим захворюванням. Кропив’янка уражує однаково часто як дітей, так і дорослих, вагітних і людей пенсійного віку. Хоча прояви у дитини та у дорослої людини відрізняються.
Зміст
- Причини виникнення кропив’янки
- Симптоми кропив’янки
- Види кропив’янки
- Діагностика кропив’янки
- Лікування кропив’янки
- Наслідки та профілактика кропив’янки
Причини виникнення кропив’янки
Кропив’янка – це алергічна реакція на той чи інший подразник. Вона не є заразним захворюванням, відповідно, не передається від хворої людини до здорової.
Існує багато різноманітних етіологічних факторів. Їх заведено розділяти на екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні).
До екзогенних факторів належать:
- Харчові алергени, а саме:
- різноманітні консерванти,
- харчові добавки;
- цитрусові;
- вживання зіпсованої їжі.
- Приймання антибіотиків та інших лікарських засобів (нестероїдні протизапальні препарати, вітаміни та ін.).
- Вакцини.
- Механічні фактори.
- Фізичні фактори.
- Хімічні фактори.
До ендогенних факторів належать:
- Нервово-ендокринні розлади.
- Гестози вагітних.
- Проблеми зі шлунково-кишковим трактом.
- Хронічні та гострі інфекції.
- Накопичення в тканинах хімічних речовин.
- Імунодефіцитні стани.
- Захворювання крові.
- Інтоксикації.
В основі розвитку кропив’янки лежить алергічна реакція негайного типу. Це відбувається внаслідок підвищення концентрації біологічно активних речовин, а саме гістаміну. Здатність інактивувати кількість гістаміну в крові у хворих кропив’янкою відсутня. Також допомагають у підвищенні рівня гістаміну такі біологічні речовини, як серотонін, ацетилхолін, інтерлейкін, простагландини. Ці активні речовини і викликають уртикарні висипання.
Підвищення рівня ацетилхоліну в організмі викликає судинну реакцію та є проявом вегето-судинної дистонії.
Через підвищення активності блукаючого нерва свербіж посилюється в нічний час та ввечері. Зранку та після сну свербіж менш виражений.
Симптоми кропив’янки
Симптоми кропив’янки з’являються у кожної людини індивідуально, в середньому, від 12 годин до 7 днів після початку захворювання. Спочатку пацієнти починають скаржитися на свербіння шкіри, ділянки свербіння різноманітні, воно може з’являтися на руках, спині, животі, обличчі, ногах, долонях, губах, аж до свербіння всього тіла. Продовжується воно декілька годин, а можливо, до декількох днів. Через деякий час на місцях свербіння починають з’являтися на еритематозному фоні уртикарні висипання (виглядають, як набряклий пухир блідого кольору).
Розміри висипань можуть бути різноманітними, від шпилькової голівки до величезних розмірів. Елементи висипань мають тенденцію до злиття. Зливаючись, вони формують різноманітні фігури.
В окремих випадках кропив’янка може супроводжуватися підвищенням температури до 38-39°С, ломотою в тілі, загальним нездужанням, головним болем, порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту. Ці симптоми характерні для гострого періоду. Якщо кропив’янка продовжується більше 6 тижнів, говорять про хронічну форму захворювання.
У рідкісних випадках свербіння може бути відсутнє.
Види кропив’янки
- Гостра (ідіопатична) – починається після контакту з алергеном, характеризується появою свербіння, а потім і червоними набряклими уртикарними елементами на будь-яких ділянках тіла. Можливе підвищення температури, розлади шлунково-кишкового тракту та ін. Уражує як дорослих, так і дітей.
- Хронічна рецидивна – виникає внаслідок постійної сенсибілізації організму. Прояви мають нападоподібний характер та продовжуються протягом декількох років. Рецидивує (загострюється) в зимовий та осінній період. Якщо загострення продовжується протягом всього року, необхідно виключити контакт з холодною водою.
- Стійка папульозна – уртикарні елементи починають трансформуватися в папульозні та забарвлюватися в синюшно-червоний колір. Переважно виникає на розгинальних ділянках кінцівок. Також супроводжується свербінням.
- Сонячна – виникає після сонячного опромінення. Для неї характерна сезонність, а точніше весна-літо. Уражуються відкриті ділянки тіла. Висипання супроводжуються свербінням різної інтенсивності. На еритематозному тлі зявляються уртикарні елементи. Після припинення контакту з ультрафіолетом симптоми зникають.
- Рефлекторна холодова – навколо охолоджених та замерзлих ділянок шкіри з’являються набряклі папули червоного кольору, найчастіше невеликих розмірів. Інші ділянки шкіри не уражуються. Також супроводжується свербінням різної інтенсивності.
- Дитяча – на фоні ексудативного діатезу з’являються дрібні висипання. Вона являє собою сверблячі папуло-везикули, геморагічні кірочки, екскоріації. Уражує дітей у віці від 5 міс. до 3 років.
- Механічна – виникає внаслідок контакту (тиску) предметів одягу з шкірою (ремені, резинки, пряжки та ін.) та вібрації. Розвивається у людей з нестабільною нервовою системою.
- Дермографічна – це варіант гострої кропив’янки. Характеризується появою пухирів в місці механічної травми. Не супроводжується свербінням.
- Аквагенна – відзначається у людей, які мають постійний контакт із водою, незалежно від її температури.
- Холінергічна – з’являється після ванн, гарячого душу, гарячого чаю, від усіх станів, за яких підвищується потовиділення. Характеризується наявністю невеликих папульозних елементів, що супроводжуються свербінням та оточені зоною гіперемії (почервонінням). Є тенденція до злиття. Найчастіша локалізація: обличчя, шия, спина, груди, верхні кінцівки.
- Пігментна – з’являються коричневі плями на тілі, а саме на тулубі чи кінцівках, обличчі, волосистій частині голови. Долоні та стопи в процес не залучаються.
- Теплова – проявляється у людей, котрі працюють в умовах підвищеної температури.
Діагностика кропив’янки
Діагностика кропив’янки не складає труднощів для лікаря-дерматолога. На основі огляду та анамнезу лікар із легкістю може встановити діагноз. Для того, щоб дізнатися та виключити етіологічний фактор, проводять алергопроби.
Лікування кропив’янки
Головне в терапії гострої кропив’янки – це виявити та виключити етіологічний фактор. Лікування повинен призначати лікар-дерматолог, оскільки тільки він може підібрати правильну та адекватну терапію.
Для зменшення та зняття симптомів застосовують здебільшого медикаментозне лікування:
- антигістамінні препарати (лоратадин, алерзин, супрастин);
- сорбенти, для того щоб очистити організм від можливих етіологічних подразників (атоксіл, абсорбін та ін.);
- 30% тіосульфат натрію в/в;
- мазі та креми на основі глюкокортикостероїдів (кутивейт, локоїд, кремген, триакутан та ін.);
- у тяжких випадках приймають преднізолон, дипроспан (строго під контролем лікаря);
- проводять дезінтоксикаційну терапію;
- обов’язково дотримуватися дієти.
Наслідки та профілактика кропив’янки
До лікування кропив’янки необхідно підійти відповідально, оскільки існує ряд ускладнень, що можуть призвести до набряків та навіть до летального результату.
Для профілактики рецидивів необхідно віднайти та виключити етіологічний фактор.
