Кріодеструкція рубців

Рубець – це вторинний морфологічний елемент в дерматології, що виникає після травм, опіків, запалень, операцій, де було пошкоджено шкіру на рівні дерми (особливо сосочковий шар дерми).

Рубець представляє собою грубоволокнисту сполучну тканину (колагенові волокна). В межах рубцевої тканини відсутні волосся, потові, сальні залози. Початкова стадія свіжого рубця – червоний, блискучий та гладкий рубець, потім пігментований, а в завершенні – білий. Найчастіше рубці виникають після загоєнь виразок, глибоких пустул (гнійників), тріщин, порізів та інше.

Виділяють по відношенню до поверхні шкіри: нормотрофічні, атрофічні, гіпертрофічні та келоїдні рубці.

• Нормотрофічний рубець – утворюється після загоєння рани, не виступає над рівнем шкіри. Через певний період часу його важко знайти на шкірі, малопомітний. Найчастіше так загоюються поверхневі рани, опіки, косметичний шов та інше.
• Атрофічний рубець – утворюється після загоєння рани, втягуючись в товщу шкіри. Найчастіше виникає після пустул, фурункулів, опіків та інше.
• Гіпертрофічний рубець – рубець, що виступає над рівнем шкіри. Він грубий, щільний, помітний. Виникає найчастіше після глибоких опіків, рваних ран, при постійній травматизації рубця та генетичній схильності до гіпертрофічних рубців.
• Келоїдний рубець – це патологічний вид рубцевої тканини, рубець виступає над рівнем шкіри. Колір синюшно-червоний, на поверхні видно судини, щільний, може імітувати пухлину. Хворі відчувають болючість в ділянці рубця, свербіж, відчуття розпирання. Поява даного рубця можлива на будь-якій ділянці шкіри, але найулюбленішими місцями є вушні раковини, лобкова ділянка та ділянка грудини.

Кріодеструкція рубців – це лікувальна процедура, що застосовується в дерматологічній практиці з метою зменшення проявів рубцевих змін під дією низьких температур.

Даний метод терапії рубцевих змін є досить популярним, як серед молодих лікарів-дерматологів, так і серед досвідчених спеціалістів в сфері естетичної медицини. Основною перевагою даного методу є мінімальні больові відчуття при виконанні кріодеструкції та вражаючі результати вже після першої процедури. Особливо успішні результати в лікуванні келоїдних та гіпертрофічних рубців.

Зміст

1. Суть процедури та механізм дії
2. Переваги кріодеструкції
3. Показання до кріодеструкції
4. Протипоказання до кріодеструкції
5. Техніка та етапи виконання процедури
6. Рекомендації після кріодеструкції

Суть процедури та механізм дії

При кріодеструкції застосовується рідкий азот або інколи – фреон. Лікар-дерматолог наносить на рубцеву тканину рідкий азот з метою зменшення проявів келоїдних рубців. Існує два шляхи нанесення рідкого азоту: контактний та безконтактний. Контактний передбачає застосування спеціального кріозонду, з чиєю допомогою відбувається прямий контакт з рубцевою тканиною рідким азотом. А безконтактний – це взаємодія рідкого азоту на рубцеву тканину парорідиким струмом азоту за допомогою кріорозпилювача. Шлях нанесення азоту чи фреону обирає виключно лікар в залежності від товщини та проявів келоїдних рубців.

Основний механізм дії рідкого азоту – це дія наднизької температури (-180*С) на рубцеву тканину. Відбувається необоротна деструкція клітин при їх замороженні, а при відтаюванні досягається дегідратація тканин в результаті утворення мікрокристалів льоду, що викликає механічне руйнування клітинних мембран. Різке зниження температури призводить до денатурації білкових структур, які входять в клітинний склад мембрани, а також зменшення вуглеводневого та ліпідного метаболізму. А також відбувається припинення кровопостачання в ділянці кріодеструкції, що призводить до ішемічного кріонекрозу.

При кріодеструкції виділяють 3 фази: кріоураження тканини, кріонекроз та репарація (відновлення) тканин в місці ураження.

Переваги кріодеструкції

• безболісність процедури;
• безкровність та стерильність під час виконання кріотерапії;
• топічна дія виключно на уражену ділянку, без руйнування здорових тканин;
• дозоване навантаження на необхідну ділянку;
• ускладнення рідкі та мінімальні;
• висока ефективність;
• період реабілітації не тривалий;
• не потребує підготовки перед процедурою.

Показання до кріодеструкції

• келоїдні та гіпертрофічні рубці;
• посттравматичні рубці;
• збільшення в розмірах рубцевої тканини;
• рубці, що піддаються частій травматизації;
• неефективність інших методів;
• психологічний та фізичний дискомфорт від наявності рубців.

Протипоказання до кріодеструкції

• Запальні процеси в ділянці келоїдного рубця.
• Герпетичні висипання в зоні маніпуляції.
• Нещодавно засмагла шкіра.
• Будь-які гострі і хронічні захворювання в стадії декомпенсації.
• Онкологічні захворювання.
• Цукровий діабет.
• Вагітність, лактація.
• Наявність кардіостимулятора.
• Захворювання крові (анемія, лейкоз, гемофілія).
• Неврологічні захворювання (судоми, епілепсія).
• Лихоманка.

Техніка та етапи виконання процедури

1. Огляд хворого та уточнення з приводу наявних захворювань, особливо в стадії загострення.
2. Лабораторна діагностика: RW, тест на ВІЛ/СНІД, загальний аналіз крові.
3. Лікар-дерматолог оцінює зовнішній вигляд рубцевих змін, роблячи відповідні записи та відмітки в амбулаторній картці та обирає шлях нанесення рідкого азоту, фреону (контактний чи безконтактний).
4. Знезараження шкіри хлоргексидином.
5. Нанесення місцевої анестезії у вигляді крему чи пластерів, або введення інфільтраційної анестезії, якщо це необхідно.
6. Проведення самої процедури кріодеструкції. Кріодеструкція може тривати від 10-30 секунд, з повторенням процедури 2-3 рази, інтервал 10-30 днів.
7. Етапи процедури:
   • поблідніння рубцевої тканини під час нанесення рідкого азоту;
   • гіперемія (почервоніння) і набряк – протягом 3-5 годин після процедури;
   • поява епідермальних пухирів протягом 1-3 днів;
   • відторгнення некротизованих тканин, утворення струпу до 2 тижнів;
   • епітелізація та відновлення тканин.
8. Нанесення заспокійливих та відновлювальних засобів.
9. Надання рекомендацій після процедури кріодеструкції.

Рекомендації після кріодеструкції

• не допускати попадання води на поверхню пухиря близько 24 годин;
• уникати попадання прямих сонячних променів на уражену ділянку – до 2-х тижнів;
• не відвідувати лазні, сауни і басейни;
• не проколювати пухир, не наносити будь-які народні засоби, чи будь-що, що може подразнити уражену ділянку.