Карбункул — це важкий гнійно-некротичний процес, викликаний патогенним стафілококом, який захоплює декілька волосяних фолікулів, сальних залоз і підшкірно-жирову клітковину.
Зміст
Причини виникнення карбункула
Карбункул — це бактеріальний процес, викликаний патогенним стафілококом (золотистим), у деяких випадках стрептококом, кишковою паличкою.
Тіло людини, крім долоней і підошв, повністю вкрите волосяним покривом. Також на шкірі живуть бактерії (стрептококи та стафілококи), вони виконують захисну функцію.
Стафілококи живуть у придатках шкіри (шкірно-волосяних фолікулах, сальних та потових залозах). За певних умов ці бактерії перестають виконувати бар’єрну функцію організму, і створюються всі умови для проникнення патогенних штамів бактерій.
Бактерії проникають у придатки шкіри і починають активно там розмножуватися, викликаючи різні гнійні процеси, зокрема й карбункул.
Як самостійне захворювання карбункул виникнути не може. Зазвичай він виникає внаслідок поширення гнійного процесу в розташованих поруч фурункулах чи за множинних фолікулітів. Процес виникає на тих ділянках тіла, де розташовані волосяні фолікули.
Щоб захворювання поширилось, необхідні провокуючі чинники. Вони можуть бути ендогенними (внутрішніми) та екзогенними (зовнішніми).
До ендогенних належать:
- зниження імунологічної реактивності організму;
- часті застудні захворювання;
- цукровий діабет;
- нервово-психічні захворювання;
- похилий вік;
- ендокринні порушення;
- порушення обміну речовин;
- ожиріння.
До екзогенних належать:
- травматизація шкіри;
- розчухи;
- недотримання особистої гігієни;
- підвищена пітливість;
- переохолодження.
Симптоми карбункула
Після злиття фурункулів чи фолікулітів утворюється круглий об’ємний інфільтрат щільної консистенції, яскраво-червоного чи синюшно-бурого кольору, гарячий на дотик.
Загальний стан порушено. Хворих турбує висока температура, лихоманка, головний біль, нездужання. В загальному аналізі крові відзначається підвищення рівня лейкоцитів, ШОЕ.
Спочатку над інфільтратом (карбункулом) спостерігається декілька некротичних вогнищ (стержнів), оточених набряком. Також можуть спостерігатися абсцеси, поверхневі гнійники. Хворі відчувають пульсуючий біль, відчуття печіння, під час пальпації шкіра гаряча. Інфільтрат існує близько 4–7 днів.
Через деякий час стержень відходить, і з цих отворів починає витікати велика кількість гною. Вміст відходить із домішками крові жовто-червоного чи зелено-червоного кольору. Вогнище має вигляд «сита». На цій стадії синдром інтоксикації теж виражений, але може спостерігатися зниження температури на декілька градусів, біль стає слабшим.
Після відходження гною утворюються глибокі виразки, дно яких вкрите некротичними масами. Іноді глибина вогнищ досягає м’язів і фасцій людини. Процес завершується глибокими зіркоподібними рубцями. Рубцювання триває протягом 2–4 тижнів, залежно від імунологічної реактивності організму та супутньої патології.
У похилому віці, за нервово-психічних порушень, ендокринної патології можуть спостерігатися галюцинації, симптоми інтоксикації виражені сильно, може з’являтися неврологічний біль. У разі самолікування чи довготривалого перебігу запального процесу можливий сепсис і бешиха («рожа»), бактеріальний ендокардит. Якщо вогнище розташовується у носогубній ділянці, в разі вичавлювання можливий гнійний менінгіт.
Процес локалізується в місцях із частим тертям, забрудненням і тиском шкіри.
Типові місця локалізації:
- плечі;
- сідниці;
- поперекова ділянка;
- стегна;
- тулуб;
- обличчя, а саме носогубний трикутник, підборіддя;
- задня поверхня шиї;
- пахвинна ділянка;
Процес одиничний, але за імунодефіцитних станів вогнища можуть бути множинними.
Класифікація карбункулів
- чумний карбункул;
- сибірковиразковий карбункул;
- емфізематозний карбункул.
Сибірковиразковий карбункул викликається збудником сибірської виразки. Характерною особливістю цього виду є безсимптомний перебіг. Вогнище безболісне, симптоми інтоксикації відсутні.
Чумний карбункул відрізняється лише збудником. Клінічно він перебігає так само, як і класичний.
Емфізематозний карбункул у людей не виникає.
Лікування карбункула
Якщо у людини виник карбункул, із лікуванням зволікати не треба. Необхідно одразу звернутися до лікаря. Карбункул — це гнійний процес, він небезпечний своїми ускладненнями. Такі ускладнення, як менінгіт, сепсис можуть призвести до летального випадку. Симптоми інтоксикації також погано переносяться людиною, особливо якщо наявна супутня патологія.
Лікування обов’язково повинно розпочинатися з прийому антибіотиків. На саме вогнище необхідно накладати чистий іхтіол під пов’язку двічі на добу, протягом декількох днів. Він єдиний може проникати глибоко в тканини і «витягти» вміст назовні. Мазь Вишневського та іхтіолова мазь за карбункулу не дає видимого ефекту.
З виразки видаляють некротичні маси, а також промивають розчином фурациліну, водним розчином борної кислоти і накладають мазі з антибіотиками та загоювальними властивостями. Перші дні мазь намащують під пов’язку. Лікування продовжують, поки рана не загоїться. Використовують імуностимулюючі препарати, вітаміни груп С, В.
За виражених симптомів інтоксикації використовують жарознижувальні засоби та анальгетики. У людей із супутньою патологією, особливо з цукровим діабетом, необхідно в лікування додавати препарати для покращення реґіонарного кровообігу для швидшого загоєння ран. За цієї патології можливе загострення цукрового діабету, серцево-судинних захворювань, бронхіальної астми.
Консервативне лікування інколи не дає ефекту, тому вдаються до хірургічного лікування. За рубців можливе використання лазера, але за глибоких рубців повністю видалити їх не вийде. В разі виникнення ускладнень необхідне лікування в стаціонарі.
