Імпетиго

Імпетиго (або поверхнева піодермія) – це гнійне, контагіозне захворювання гострого характеру, що вражає переважно поверхневий шар шкіри і сально-волосяні фолікули. Залежно від типу збудника імпетиго може належати і до стрептодермій, і до стафілодермій.

Хвороба широко поширена по всьому світу. Рекордним роком був 2010, коли, за повідомленнями ВООЗ, імпетиго торкнулося 140 мільйонів чоловік, що приблизно дорівнює 2% у населення нашої планети. Захворіти можна в будь-якому віці, але найчастіше імпетиго зустрічається у маленьких дітей, підлітків і молодих жінок і чоловіків. Назва походить від латинського слова “impetere”, що в перекладі означає “атакувати”.

Зміст

1. Класифікація імпетиго
2. Причини імпетиго
3. Фактори ризику імпетиго
4. Симптоми імпетиго
5. Діагностика імпетиго
6. Диференціальна діагностика імпетиго
7. Лікування імпетиго
8. Профілактика імпетиго

Класифікація імпетиго

Залежно від причини і клінічних проявів розрізняють наступні форми імпетиго:

• Стрептококової імпетиго (найпоширеніша форма захворювання). Має декілька форм:
  • простий лишай;
  • кільцевидне імпетиго;
  • бульозне стрептококове імпетиго;
  • щелевидне імпетиго (заїда);
  • вегетуюче імпетиго;
  • сифілоподібне імпетиго;
  • інтертригінозна стрептодермія;
  • імпетиго слизових оболонок.
• Стафілококове імпетиго (імпетиго Бокхарта або остиофолікуліт) – виникає в устях волосяних фолікулів. Розрізняють дві форми стафілококового імпетиго:
  • бульозне стафілококове імпетиго (причиною є золотистий стафілокок);
  • небульозне стафілококове імпетиго (його викликає білий стафілокок);
• Змішане (вульгарне) імпетиго – виникає за наявності змішаної стрепто-стафілококової інфекції.

Імпетиго може бути первинним – на здоровій шкірі, або вторинним, як ускладнення інших захворювань шкіри: екземи, корости, педикульозу, вугрової висипки.

Причини імпетиго

Бактеріями, які найчастіше викликають імпетиго, є: Staphylococcus aureus або Streptococcus pyogenes. Шлях проникнення інфекції – контактний (90% випадків) і гематогенний (10%), тобто переносяться в кров’яному руслі.

Усі фактори, що впливають на виникнення імпетиго, можна розділити на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні фактори виникнення імпетиго:

• Опіки шкіри. Можуть ускладнюватися приєднанням вторинної інфекції, у тому числі, – імпетиго. Небезпечним фактором є те, що крім місцевої дії у місці запалення, опіки призводять до ослаблення загального та місцевого імунітету і виснажують ресурси організму.
• Травми шкіри. Пошкодження епідермісу створюють «ворота» для інфекції. Це можуть бути як невеликі, ледь помітні подряпини, тріщини, потертості, так і пошкодження через носіння незручного одягу або взуття, гіпсових пов’язок, аксесуарів.
• Розчісування. Цей симптом супроводжує безліч шкірних захворювань, може бути викликаний укусами комах або іншими подразниками. Розчісування небезпечні, оскільки руки, найчастіше, є однією з найбільш забруднених частин тіла. Цей фактор особливо важливий у дітей, тому батьки повинні бути уважними та обережними.

Внутрішні чинники виникнення імпетиго:

1. Найбільшим і найвпливовішим фактором є порушення роботи імунної системи. До них належать як вроджені захворювання – вроджений імунодефіцит, аутоімунні хвороби, так і набуті. До набутих порушень (вторинний імунодефіцит) належать:
   • глистяні інвазії;
   • протозойні інвазії (лямбліоз, хламідіоз);
   • бактеріальні інфекції (пневмонія, пієлонефрит);
   • вірусні інфекції (кір, краснуха, паротит, вітряна віспа, герпес, грип, ГРВІ);
   • хронічні вірусні захворювання (ВІЛ / СНІД, гепатити, вірус Епштейн-Барр, цитомегаловірус).
2. порушення ендокринної системи, серед яких можна виділити:
   • цукровий діабет і порушення вуглеводного обміну. Варто пам’ятати, що цукровий діабет може розвиватися в латентній (прихованій, безсимптомній) формі;
   • розлади функції щитоподібної залози, що призводять до порушення основного обміну в організмі;
3. різні інтоксикації:
   • отруєння органічними продуктами;
   • отруєння солями важких металів.

Фактори ризику імпетиго

Фактори ризику розвитку імпетиго включають в себе:

• Пубертатний період. Гормональна й імунна системи проходять процес перебудови, тому організм у цей період особливо чутливий до запальних захворювань.
• Особливості будови шкіри. Часто генетично зумовлені.
• Куріння.
• Ожиріння.
• Недостатня кількість сну.
• Перевтома.
• Незбалансоване або неправильне харчування (нестача вітамінів і мікроелементів, білків, жирів).
• Хронічний стрес.
• Недотримання правил особистої гігієни.

Симптоми імпетиго

Клінічні прояви імпетиго досить різноманітні й залежать від форми захворювання:

• при стрептококовому імпетиго основним елементом є фліктени – поверхневі бульбашки з млявою покришкою, розміром від 0,2 до 1,0 см. Фліктени мають тенденцію до периферичного росту і поширення. Зазвичай зустрічається на відкритих ділянках тіла – обличчі, кінцівках, рідше – тулубі. Спочатку вміст фліктен прозорий, але з часом починає каламутнішати і засихати. На їхньому місці залишаються жовто-медові кірки, під якими шкіра втрачає пігментацію. При особливо складних формах під кіркою формується невелика ерозія до 0,5 см. Повний цикл існування однієї фліктени – 5-7 днів. Вони можуть бути як поодинокими, так і розташовуватися групами.
• простий лишай проявляється еритематозними рожевими плямами з лущенням на обличчі, які сходять під впливом сонця;
• кольцевидное імпетиго проявляється появою великих круглих утворень, що складаються з безлічі бул на периферії і кірочок по центру (при огляді елемент нагадує кільце);
• бульозне стрептококове імпетиго проявляється булами з гнійно-геморагічним вмістом до 2 см в діаметрі, переважно на кінцівках;
• щелевидное імпетиго (заїда) проявляється наявністю пустул в куточках рота, біля крил носу, зовнішньої очної щілини;
• вегетуюче імпетиго характеризується спонтанним поширенням бульбашок з формуванням ерозій, покритих гнійними пробками;
• сифілоподібне імпетиго проявляється висипаннями фліктен на сідницях і під ними у новонароджених. Фліктени згодом утворюють ерозії з інфільтрованою основою, що нагадують твердий шанкр;
• інтертригінозна стрептодермія характеризується появою висипань у великих складках шкіри, де з часом утворюються ерозії з віночком із залишків епідермісу по периферії;
• імпетиго слизових проявляється афтами слизової рота, носа, очей;
• бульозне стафілококове імпетиго проявляється утворенням дрібних (до 5 мм) бул навколо волосяних фолікулів;
• небульозне стафілококове імпетиго характеризується дрібними (1,5 мм) гнійними бульбашками, які не мають тенденції до поширення;
• змішане (вульгарне) імпетиго характеризується виникненням множинних фліктен з гнійним вмістом, які зливаються і поширюються на відкритих ділянках тіла. Можлива локалізація в піхвових западинах. Пізніше формуються масивні, суцільні жовто-медові кірки на місцях фліктен, під якими з’являються ерозії. При запущеному процесі вони мають тенденцію до поглиблення і, як наслідок, рубцювання. Також збільшуються регіонарні лімфатичні вузли. При пальпації можуть бути злегка хворобливими.

Існує ряд небезпечних ускладнень, особливо у дітей. Імпетиго, зокрема, вульгарна форма, може розвиватися у фурункул, карбункул, флегмону або абсцес. При запущених формах можливе гостре зараження крові. Також тривале запалення в організмі негативно впливає на нирки і печінку хворого.

Діагностика імпетиго

Для постановки діагнозу імпетиго варто звернутися до дерматовенеролога. Діагностика захворювання не становить особливих складнощів. До обов’язкових досліджень належать:

• ретельний огляд ураженої шкіри;
• загальний аналіз крові;
• загальний аналіз сечі;
• посів вмісту гнійників з подальшим визначенням чутливості до антибіотиків.

Якщо є підозра на наявність супутніх захворювань, які викликають або ускладнюють імпетиго, потрібно проконсультуватися з сімейним лікарем, ендокринологом, імунологом.

Диференціальна діагностика імпетиго

При постановці діагнозу імпетиго слід проводити диференційну діагностику з наступними патологіями:

• вітряна віспа;
• простий герпес;
• дерматофітоз;
• кандидоз;
• дисгідроз;
• шанкр-панарицій.

Лікування імпетиго

Первинні форми захворювання, без супутньої патології, зазвичай дуже добре піддаються лікуванню, яке проводиться в амбулаторних умовах і грунтується на знищення збудника. Для цього застосовують як місцеві, так і системні засоби.

Для місцевого лікування можуть використовуватися антисептики (спиртові розчини 10% анілінових барвників: діамантовий зелений, метиленовий синій, фукорцин; борово-дігтярна мазь, розчин саліцилової (2%) і борної (1-3%) кислоти, мазі з антибіотиками).

При адекватному лікуванні за 5-10 днів настає повне одужання.

Лікування є складнішим і тривалішим, якщо процес поширений, виникла вульгарна форма або є ускладнення і супутні патології. У такому випадку до місцевого лікування приєднується системне введення лікарських засобів. Основний акцент робиться на антибіотик. Вибирати його слід виходячи з результатів мікробіологічного посіву. До отримання результатів можна застосовувати антибіотики широкого спектру дії. Стосовно форми введення, то зазвичай вистачає таблетованих антибіотиків, але при запущеному процесі лікар може призначити внутрішньом’язове введення. До інших системних препаратів належать імуномодулятори, а також специфічна терапія, зокрема антистафілококовий імуноглобулін або стафілококовий анатоксин. Зрідка застосовують аутогемотерапію.

Також велику увагу приділяють лікуванню або компенсації супутніх захворювань і покращенню загального стану хворого. У зв’язку з цим важливого значення набувають відмова від шкідливих звичок, нормалізація харчування та режиму дня.

За будь-якої форми імпетиго самолікування протипоказане, тому варто звернутися до лікаря.

Профілактика імпетиго

Найважливішою ланкою профілактики імпетиго є особиста гігієна. Чистота тіла й одягу – ключові фактори підтримки шкіри в оптимальному стані.

При виникненні мікротравм або подряпин їх необхідно обробити розчином антисептика.

Якщо йдеться про дитячий колектив, то хвору дитину необхідно ізолювати на час лікування. Також повинен бути встановлений санітарно-епідеміологічний нагляд.