Грибок стопи (мікози,дерматофітія стоп, епідермофітія стоп) – хронічне грибкове ураження стоп, викликане різноманітними видами гриба. Збудником найчастіше є Thrichophyton rubrum та Thrichophyton mentagrophytes var. Interdigitale, рідше плісняві, дріжжеподібні гриби роду Candida; також можливі мікс-інфекції, «полімікози» чи поєднання грибів та бактерій.
Мікози стоп – досить поширене у наш час захворювання. Найчастіше воно поєднується з ураженням нігтів (оніхомікоз). Грибок стопи може уражати будь-кого від дітей до людей похилого віку, як жінок, так і чоловіків, за певних сприятливих умов. Боротьба з цим контагіозним захворюванням дуже важка, оскільки гриби дуже стійкі до фізичних і хімічних впливів та здатні переходити у стійкі форми-спори.
Зміст
- Причини виникнення грибка стопи
- Види грибка стопи
- Симптоми грибка стопи
- Діагностика грибка стопи
- Лікування грибка стопи
- Профілактика грибка стопи
Причини виникнення грибка стопи
Грибок стопи заразний. Зараження відбувається при контакті з хворою людиною, в умовах сім’ї – через предмети побуту, одяг, взуття, рушники. Великої уваги заслуговують такі місця, як бані, сауни, басейни, спортивні та тренажерні зали, медичні заклади, манікюрні салони, дитячі заклади, де умови для грибка вважаються ідеальними. До груп ризику належать шахтарі, військовослужбовці, робітники бань, саун, басейнів, фітнес-тренери, спортсмени.
Основними збудниками є червоний трихофітон (Thrichophyton rubrum) та трихофітон ментагрофітес (Thrichophyton mentagrophytes), іноді гриби роду Кандида. Але в 90% випадків переважає червоний трихофітон, який може уражати не лише стопи, а й нігті пальців рук та ніг.
Здорова та чиста шкіра може звільнятися від різноманітних грибків і бактерій, але якщо у людини наявні ті чи інші сприятливі внутрішні та зовнішні фактори, то мікоз стоп зможе маніфестувати з подальшим прогресуванням процесу.
Сприятливими зовнішніми факторами, що збільшують ризик приєднання грибка, є:
- недостатнє дотримання правил особистої гігієни;
- підвищене потовиділення та зміна pH поту;
- вузькі міжпальцеві проміжки;
- макро- та мікротравми;
- плоскостопність;
- тривала експозиція грибка на шкірі.
Сприятливими внутрішніми чинниками є:
- порушення кровообігу в нижніх кінцівках (артеріальна чи венозна недостатність нижніх кінцівок);
- ендокринологічні захворювання (цукровий діабет);
- імуносупресивні стани (тривале застосування антибіотиків, цитостатиків, імунодепресантів, кортикостероїдів), ВІЛ/СНІД;
- гіповітаміноз (D, A, E);
- алкоголізм та наркоманія;
- психічні та нервові захворювання.
Види грибка стопи
- Сквамозна форма.
- Інтертригінозна (міжпальцева) форма.
- Дисгідротична форма.
- Гіперкератотична форма.
- Гостра форма.
- Стерта форма.
- Мікоз стоп з алергідами.
Симптоми грибка стопи
Сквамозна форма
З’являється слабка еритема (почервоніння) в міжпальцевих складках (третій-пятий проміжок) з чіткими межами, на поверхні якої висівкоподібне лущення. Далі процес переходить на бокові та згинальні поверхні пальців ніг. Суб’єктивно хворий відчуває незначну болючість та свербіж за рахунок сухості та утворення тріщин.
Інтертригінозна (міжпальцева) форма
У п’ятому, четвертом рідше третьому міжпальцевому проміжку формуються мокнучі ерозії, в глибині складки, які відділені вінчиком відшаровуючого епідермісу, мацерація. Далі процес поширюється на бокові та згинальні поверхні пальців та плавно може переходити на передню частину підошви. Процес гострий, суб’єктивно хворий відчуває болючість, печіння під час ходьби.
Дисгідротична форма
Поява в міжпальцевих складках та склепінні стопи дрібних множинних пухирців (везикул) із серозним вмістом. Ці везикули можуть зсихатися в кірочки чи далі прогресувати до формування мокнучих ерозій. Суб’єктивно хворий відчуває на етапі формування везикул нестерпний свербіж, тому при розчухуванні та лопанні цих пухирців може приєднуватись бактеріальна флора з появою характерного запаху.
Гіперкератотична форма
На шкірі стоп проявляються вогнища лущення, сухість, можуть виникати тріщини та ділянки потовщення рогового шару. Суб’єктивно відчувається незначний свербіж.
Гостра форма
Зумовлена зазвичай поєднанням грибів з бактеріями – стрептокококами. Проявляється еритемою (почервонінням), набряклістю, мацерацією, множинними пухирцями, ерозіями, виразками. Можливе погіршення загального стану хворого з підняттям температури, лімфангітом, лімфаденітом, значним болем та свербінням у ділянці стоп.
Стерта форма
Відзначаються обмежені ділянки лущення, опрілості, незначні тріщини в міжпальцевих складках. Такі хворі небезпечні, оскільки вони не помічають симптомів захворювання та продовжують заражати оточуючих навколо.
Мікоз стоп з алергідами
За цієї форми в ділянці кистей чи передпліччя з’являються численні папуло-везикульозні висипи, які не містять збудника. Є реакцією сенсибілізації (алергізації) до грибка. Зникають вслід за регресом мікозу стоп.
Діагностика грибка стопи
Діагностика мікозу стоп не є складною, хоча його прояви досить різноманітні, від стертих до гостро перебігаючих форм, але лікар-дерматовенеролог зможе адекватно оцінити та призначити основні діагностичні методики для уточнення збудника та подальшого лікування хворого.
Навіть використання найпопулярнішого того чи іншого протигрибкового засобу може не дати позитивних результатів, тому необхідно обов’язково ідентифікувати збудник.
Дослідження:
- біохімічні дослідження функції печінки (загальний білірубін, білірубін прямий та непрямий, АЛТ, АСТ);
- мікроскопічне дослідження зіскобу шкіри на гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);
- культуральне дослідження.
Лікування грибка стопи
Лікування мікозу стоп є нелегким та довготривалим процесом, оскільки гриби є досить стійкими та резистентними до лікування.
Хворі досить часто використовують місцеві протигрибкові засоби самостійно, попередньо не відвідавши лікаря. Це і є головною помилкою у лікуванні цього захворювання. Оскільки хворі не доліковують мікоз стоп, який здатен перейти в стерту та хронічну форму з подальшим ураженням нігтів та інших частин тіл та зараженням інших осіб.
Лікування базується на етіотропній терапії, яка містить у собі найрізноманітніші покоління системних антимікотичних засобів (похідні триазолу або імідазолу).
Патогенетичне лікування охоплює терапію супутніх захворювань (ендокринопатій, імунодефіцитних станів, варикозного розширення вен, тромбофлебітів).
Симптоматичне зовнішнє лікування, у якому використовують як топічні антимікотичні засоби (похідні клотримазолу, міконазолу, сертаконазолу), так і гормональні препарати, поєднані з протигрибковими властивостями. Можливе використання топічних антибіотиків (у разі приєднання вторинної інфекції).
Ванночки для ніг, примочки з аніліновими барвниками (за наявності везикул, ерозій та значного мокнуття), аерозолі для обробки ніг та взуття. За кератотичної форми призначають жирні мазі з кератолітичними властивостями та різноманітні комбіновані мікотичні засоби.
Профілактика грибка стопи
Профілактика полягає у використанні гумового взуття в банях, басейнах, саунах, душових кабінах із подальшим ретельним миттям ніг із милом та обробкою розчином хлоргексидину чи мірамістину.
Санітарно-гігієнічний контроль усіх громадських місць, а саме аквапарків, бань, басейнів, саун, та регулярна дезінфекція не тільки самих приміщень, але й усіх речей, предметів і пристосувань у них. Спортивне взуття після користування рекомендують дезінфікувати. Необхідно також проводити медичні огляди працівників цих установ та вести серед них санітарно-просвітницьку роботу.
