Герпес

Герпес – вірус, один із найпоширеніших збудників у світі, з яким зустрічався майже кожен із нас. Існує декілька його підвидів, а найпоширенішим є Герпес простий (Herpes simplex).

Herpes simplex – перший із виявлених людських вірусів герпесу. Слово «герпес» з грецької мови перекладається як «повзучий», так назвав його Геродот ще в 100 році до нашої ери. Збудника виявив Грюнтер у 1912 році.

Зміст

1. Структура й характеристика вірусу
2. Поширеність герпес-вірусу
3. Поведінка вірусу в організмі
4. Класифікація герпесу
5. Симптоми герпесу
6. Методи діагностики герпес-інфекції
7. Сучасне лікування герпесу
8. Профілактика герпес-інфекції

Структура й характеристика вірусу

Простий герпес є сім’єю, яка об’єднує два види: HSV-1 і HSV-2.

У цих видів схожа структура, але вони збуджують інфекцію в різних частинах тіла: перший тип найчастіше передається повітряно-крапельним і контактним шляхом, збуджує захворювання на слизовій рота; другий передається статевим шляхом або від матері до дитини при пологах.

Наступною характеристикою вірусів цього роду є вміння довгий (частіше довічний) час жити в латентній фазі, за якої вірус не розмножується. Під час пробудження або “реактивації” він поширюється нервовою системою в локалізацію первинної інфекції, де знову починає розмножуватися й проявлятися.

Вірус швидко руйнується під впливом високих температур і ультрафіолетових променів, але має виражену стійкість до низьких температур.

Поширеність герпес-вірусу

Чутливість здорової людини до збудника герпесу досить висока, але прояви хвороби можливі під час зниження імунітету: переохолодження, хвороби, нервових перенапруг, вживання препаратів, що знижують імунітет, імунодефіцитних захворювань. Також знижується резистентність до захворювань у жінок під час менструації. Типовою є хвиля захворювання в осінньо-зимовий період.

Збудник герпесу живе в нервових гангліях 90% дорослого населення земної кулі.

Поведінка вірусу в організмі

У людський організм вірус потрапляє від іншої людини. Потрапивши на шкіру або слизову оболонку, він починає руйнувати її верхній епітеліальний шар, унаслідок порушення цілісності шару в місці проникнення виникають пухирці, наповнені водою, – везикули, які пізніше лопаються і деградують у скоринки.

Якщо імунна система не долає вірус на даному етапі, можливе його подальше проникнення в організм за допомогою лімфатичної системи. Потім кров’ю вірус розноситься по всіх органах та системах і може потрапити навіть у мозкову тканину.

В осіб з важким імунодефіцитом або новонароджених із герпесом розвиваються ускладнення з утворенням осередків у печінці, нирках, легенях, стравоході, центральній нервовій системі.

Генералізована герпес-інфекція є індикатором СНІДу, тому особам із подібними симптомами необхідно пройти аналіз на наявність вірусу імунодефіциту людини в крові.

Існує думка, що вірус герпесу є одним із провокуючих факторів виникнення хвороби Альцгеймера в літньому віці, а також відіграє роль у виникненні паралічу Белла – форми паралічу лицьового нерва.

Класифікація герпесу

Класифікувати інфекцію можна за деякими ознаками.

У залежності від локалізації:

• ураження шкіри й слизових оболонок;
• очей;
• нервової системи;
• усіх внутрішніх органів;
• головного та спинного мозку.

За часом інфікування:

• вроджена (залежно від терміну розвитку дитини вірус може викликати різні вроджені вади розвитку й смерть плоду);
• набута інфекція.

За ступенем поширення в організмі:

• локалізована інфекція;
• поширена;
• генералізована.

Симптоми герпесу

Клінічна картина залежить від локалізації інфекції і ступеня її поширення.

1. Герпес губ. Захворювання розвивається на тлі зниженого імунітету, менструації, нервового перенапруження. Спочатку з’являється свербіж, відчуття болю. На 2-3 день людина виявляє везикули, наповнені серозним вмістом (каламутна сірувата рідина), через 4-10 днів поверхня вкривається виразками й з’являються скоринки, які поступово відпадають, змінюючись новим епітелієм.
2. Герпес шкіри найчастіше проявляється на крилах носу або навколо губ, але теоретично везикули можуть бути на будь-яких частинах тіла. Після появи первинних везикул можуть приєднуватися вторинні висипання. Загальний стан хворого зазвичай задовільний.
3. Генітальний герпес часто протікає безсимптомно з наявністю вірусу в сечостатевій системі. При симптоматичному перебігу в чоловіків інфекція проявляється висипаннями на крайній плоті або тілі статевого члена, може супроводжуватися симптомами ураження сечовидільної системи (печіння, хворобливе сечовипускання). У жінок везикули з’являються як на внутрішній стороні стегон, зовнішніх статевих органах, так і в піхві. Інфекція може супроводжуватися ерозіями й виразками слизових оболонок геніталій, болем у малому тазі, в області хребта. Захворювання сприяє розвитку вроджених вад плоду вагітної жінки. Для представників обох статей характерне збільшення регіонарних лімфатичних вузлів.
4. Герпетичний кератокон’юктивіт найчастіше протікає в одному оці, рідше пошкоджені обидва. Вірус викликає помутніння рогівки.
5. Герпетичний стоматит із фарингітом – найчастіша форма інфекції при зараженні вірусом у ранньому дитинстві. Гострий початок (біль у горлі, почервоніння, набряк глотки) супроводжується лихоманкою. Везикули, що з’являються на слизовій рота, швидко збільшуються в кількості й ускладнюють прийом їжі, з’являється неприємний запах із ротової порожнини. Одночасно можуть збільшитися нижньощелепні й шийні лімфатичні вузли. Одужання займає 10-14 днів.
6. Ураження ЦНС вірусом герпесу клінічно проявляються менінгітами (запаленням мозкової оболонки) або менінгоенцефалітами (до запалення приєднується мозкова тканина). За таких ускладнень дуже високий ризик летального результату. У разі одужання залишаються важкі наслідки: деменція, паралічі й парези.
7. Найнебезпечніша форма захворювання – генералізована герпетична інфекція. Клінічна картина залежить від локалізації осередка запалення: у таких хворих буває клініка ураження центральної нервової системи (судоми, паралічі), ШКТ (диспептичні розлади, розлади стулу), запалення дихальних шляхів, висипання, поширені на всьому тілі. Характерний затяжний перебіг. Таким хворим необхідна госпіталізація й цілодобовий нагляд медичного персоналу. Генералізований герпес в осіб з імунодефіцитом може завершитися смертю.

Методи діагностики герпес-інфекції

Герпес має характерні особливості клінічної картини: наявність болю, печіння, свербіж у місці проникнення інфекції, де через 48 годин з’являються везикулярні висипання із каламутною рідиною всередині, збільшення регіонарних лімфовузлів і загальні симптоми нездужання через поширену інфекцію.

До лабораторних методів діагностики герпесу належать дослідження вмісту везикул, слини, спинномозкової рідини, сполучної тканини на наявність вірусу. Також можливе дослідження антитіл до вірусу в крові, їх присутність може свідчити як про гостру, так і про хронічну інфекцію. Сьогодні на зміну старим методам дослідження приходить молекулярна діагностика.

Сучасне лікування герпесу

На сьогоднішній день, повністю вилікуватися від герпесу неможливо – у стадії розробки знаходиться генна терапія. Для пригнічення активності герпесу використовують такі противірусні препарати, як ацикловір, пенцикловір, валацикловір, фамцикловір.

Залежно від локалізації осередка, можливі різні шляхи введення препарату: для уникнення очної інфекції використовуються спеціальні очні мазі, від інфекції на шкірі й слизових оболонках – креми; якщо місцевого лікування недостатньо, при генералізованих формах для системного ефекту додають ацикловір у таблетках або внутрішньовенно.

При простому герпесі губ рекомендується приймати ацикловір курсом. При рецидивуючій інфекції у стадії ремісії необхідно приймати противірусні препарати з початку продромального періоду (появи симптомів загального нездужання), з метою профілактики до лікування додаються імуномодулятори, рослинні адаптогени.

Безумовно, лікування генералізованого герпесу не закінчується на введенні противірусних препаратів. У першу чергу, необхідно боротися з первинним захворюванням, також до схеми приєднують симптоматичне лікування (залежно від ураженого органу), у випадках генералізації часто мова йде про підтримку життєво важливих функцій хворого.

Профілактика герпес-інфекції

Для попередження перенесення вірусу повітряно-крапельним шляхом рекомендоване часте провітрювання приміщення, дотримання санітарно-гігієнічних норм.

Захиститися від генітального герпесу допомагають стандартні методи запобігання інфекцій, що передаються статевим шляхом, – бар’єрна контрацепція, гігієна зовнішніх статевих органів, наявність постійного статевого партнера. Безсимптомні носії не знають про наявність інфекції й можуть інфікувати статевих партнерів, не здогадуючись про це.

Для профілактики повторного захворювання вводиться інактивована герпетична вакцина, протигерпетичний імуноглобулін – хоча рівень їхньої доказовості залишається під питанням. Ефективними є також заходи, спрямовані на підвищення імунітету.