Герпес простий (herpes simplex; лишай простий пухирцевий) – це вірусне захворювання шкіри та слизових оболонок, спричинене вірусом простого герпесу (ВПГ І та ІІ типів). Є хронічним процесом з рецидивуючим перебігом. Основний прояв на шкірі – висипання у вигляді згрупованих дрібних пухирців, заповнених прозорою серозною рідиною.
Типовим місцем розташування висипів є крила та шкіра носа, червона облямівка губ, статеві органи; рідше – вушні раковини, повіки, щоки та інші ділянки. Herpes simplex може також розвинутись на слизових оболонках ротової порожнини, зіву, гортані, носа, очей та уретри.
Зміст
- Причини простого герпесу
- Симптоми простого герпесу
- Методи діагностики простого герпесу
- Лікування простого герпесу
- Можливі ускладнення простого герпесу
- Профілактика простого герпесу
- Прогноз при простому герпесі
Причини простого герпесу
Збудником простого герпесу є ДНК-вмісний вірус, що представлений двома типами (тип І та ІІ), які можна ідентифікувати лише в лабораторних умовах.
Тип І, як правило, асоціюється з пухирцевими та виразковими інфекціями слизової порожнини рота чи ділянки навколо рота, а вірус типу ІІ – з генітальними інфекціями.
Передача типу І відбувається, зазвичай, у дитячому віці за умови безпосереднього контакту з хворою людиною або вірусоносієм, через заражені предмети побуту чи повітряно-крапельним шляхом. Тому ВПГ-І найчастіше локалізується навколо природних отворів: ділянках обличчя чи слизових оболонках.
Передача герпесу типу ІІ відбувається при статевих, а також тісних побутових контактах із хворим чи вірусоносієм. При ВПГ-ІІ спостерігається локалізація уражень на шкірі та слизових оболонках зовнішніх статевих органів жінок та чоловіків.
Вірус простого герпесу проникає через слизові оболонки ротової порожнини, кон’юнктиви очей, уретри або мікротріщини чи мікротравми при первинному інфікуванні, досягає нервових закінчень, доходячи до сенсорних (чутливих) гангліїв, де виникає гостре інфікування. Тут відбувається реплікація віруса з подальшим його існуванням, що і призводить до прихованого перебігу хвороби. Надалі вірус герпесу за сприятливих умов (зниження активності імунної системи організму) активується і через периферичні нерви проникає в епітелій шкіри, де й виникають пухирцеві висипання.
Рецидиви простого герпесу можуть бути багаторазовими й виникати на одному й тому ж місці (особливо в холодну пору року, після стресів).
Симптоми простого герпесу
Виділяють первинну й рецидивуючу форму герпесу.
Первинний герпес виникає після першого контакту в дитячому віці, оскільки організм не має специфічних антитіл. Зазвичай вирізняється високою інтенсивністю клінічних проявів. Найважче, зі значною летальністю, протікає в новонароджених дітей. Найчастішим проявом первинного герпесу є гострий герпетичний стоматит та фарингіт.
Симптоми герпетичного стоматиту:
- лихоманка з підвищенням температури до 38-39 ℃, головний біль, сонливість, загальна слабкість;
- на слизовій оболонці язика, щік, ясен, внутрішній поверхні губ з’являються болючі згруповані пухирці (везикули). Пухирці одразу лопаються й виникають надзвичайно болючі ерозії;
- збільшення підщелепних лімфатичних вузлів;
- у дітей зі слабким імунітетом можлива генералізація процесу, з поширенням вірусу за межі ротової порожнини (печінку, селезінку та інші органи);
- тривалість процесу близько 14 днів.
Симптоми гострого фарингіту:
- лихоманка, загальна слабкість, головний біль, біль у горлі та м’язах;
- поява на мигдаликах та задній стінці горла пухирців, що лопаються і утворюють дрібні ерозії та виразки.
Рецидивуюча форма, як правило, проявляється у вигляді пухирцевого лишаю (губний герпес).
Симптоми пухирцевого лишаю:
- перед висипкою виникає відчуття свербежу, печіння, поколювання в ділянці ураження (за 1-2 дні);
- на еритематозній (почервонілій) шкірі з’являється група пухирців (везикул). Вміст пухирців спочатку прозорий, за кілька днів стає каламутним. Пухирці лопаються, і на їхньому місці формуються дрібні ерозії й кірочки, що через 5-6 днів відпадають, не залишаючи рубцевих змін;
- висипання супроводжуються відчуттям свербежу, печіння, болю;
- збільшення регіонарних (підщелепних та завушних) лімфатичних вузлів;
- слабкість, головний біль, незначне підвищення температури.
Герпес первинний генітальний – передається, зазвичай, статевим шляхом. Інкубаційний період – близько 7 днів.
Симптоми первинного герпесу геніталій:
- у чоловіків висипка розташовується на голівці статевого члена, мошонці, промежині, стегнах; у жінок – на малих і великих статевих губах, піхві, кліторі, шийці матки, промежині, стегнах і сідницях;
- на тлі значної еритеми (почервоніння) та набряку виявляються згруповані пухирці з прозорим вмістом, який з часом може мутніти. На місці пухирців, по аналогії з губним герпесом, з’являються ерозії та виразки. Висипка супроводжується свербежем та інтенсивним болем;
- болючий паховий лімфаденіт;
- лихоманка, загальна слабкість, підвищення температури;
- можливі незначні слизові виділення з піхви та уретри; порушення сечовипускання;
- тривалість захворювання 3-4 тижні.
Герпес генітальний рецидивуючий має легший перебіг, порівняно з первинним захворюванням. Характеризується зменшенням чисельності висипки на шкірі та слизових оболонок. У чоловіків локалізується, в основному, на голівці статевого члена, у жінок – на малих і великих статевих губах, піхві. Рецидиви частіше виникають у жінок, але за тривалістю процесу у чоловіків перебіг триваліший.
Виділяють також атипові форми герпесу:
- герпес–панарицій – виникає у медичних працівників, що не використовують рукавички при інвазивних процедурах; характеризується раптовим початком, почервонінням та набряком на подушечках пальців, сильним болем та пухирцевими висипаннями з прозорим вмістом;
- герпетична форма екземи – це прояв генералізації процесу герпесу. Численні та інтенсивні пухирцеві висипання розташовані на значних ділянках шкіри. Така форма герпесу може загрожувати життю хворого через значний інтоксикаційний синдром, втрату рідини та нестерпний больовий синдром, вторинне бактеріальне інфікування.
Методи діагностики простого герпесу
Діагностика нескладна й базується на виділенні типових клінічних проявів, які лікар з легкістю може виявити у хворого.
Додаткової діагностики потребують хворі, що мають часті та довготривалі або рецидивуючі епізоди герпесу, ускладнення, що загрожують життю, атипові форми або ж герпес є не основним, а супутнім захворюванням при імунодефіцитних станах (ВІЛ/СНІД, онкологічні процеси, цукровий діабет, тривале лікування кортикостероїдами, важкі соматичні захворювання, стан після променевої чи хіміотерапії, імуносупресивна терапія після трансплантації органів).
Методи виявлення збудника герпесу:
- ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція – виявлення ДНК збудника в досліджуваному матеріалі хворого);
- ІФА (імуно-ферментний аналіз – виявлення антитіл проти ВПГ-і, ВПГ-ІІ, що з’являються за кілька тижнів після інфікування.
Лікування простого герпесу
Метою лікаря є зменшення симптомів захворювання, попередження рецидивів і максимальне подовження ремісії. Абсолютне вилучення збудника герпесу з організму є практично неможливим і клінічно недоцільним. Призначають специфічні протигерпетичні препарати групи ацикловіру (ацикловір, валацикловір, ганцикловір). З часу винайдення у 1988 році, вони є основними і єдиними дієвими ліками проти вірусів герпесу І, ІІ, ІІІ типів. Не даремно американська фармаколог Гертруда Елайон, автор молекули ацикловіру, стала лауреатом Нобелівської премії з фізіології та медицини. Спрощений механізм дії ацикловіру полягає в блокуванні синтезу вірусної ДНК в ураженій клітині. Залежно від клінічних проявів і тяжкості захворювання лікар обирає ту чи іншу форму (місцево – креми чи мазі, системно – таблетки чи внутрішньовенну інфузію) та дозування. Самолікування препаратами групи ацикловіру є недопустимо через їхній токсичний вплив на печінку та нирки, суттєві побічні ефекти при невірному дозуванні, ризик формування стійких популяцій вірусів.
Також використовують місцево розчини анілінових фарбників (фукорцин, синька), йоду, етилового спирту 70%. На жаль, не рідко лікарями призначаються препарати групи інтерферонів, імуноглобулінів та різноманітні імуномодулятори, фітопрепарати. Дані групи засобів не мають наукової доказової бази, яка б свідчила про їхню ефективність.
Можливі ускладнення простого герпесу
До можливих ускладнень простого герпесу належать:
- Герпетичний езофагіт: герпес-асоційоване ушкодження слизової стравоходу. Вірусні частки поширюються по ходу гілок блукаючого нерву, які містяться у стінці стравоходу. На слизовій виникають характерні герпетичні везикули, які надалі перетворюються на виразки. Хворий відчуває значний біль за грудиною, що посилюються при прийомі їжі та води. Це змушує обмежувати раціон харчування, пацієнти втрачають вагу, організм зневоднюється. Приєднання супутньої бактеріальної інфекції може катастрофічно обтяжити стан, призводячи до перфорації (розриву) стінки стравоходу та розвитку медіастеніту (запалення клітковини всередині грудної порожнини) або гострої кровотечі із судин стравоходу.
- Герпетична хвороба очей проявляється ушкодженням кон’юнктиви, повіків, на яких виявляються болісні герпетичні пухирці, не рідко уражається рогівка («деревовидний» кератит – помутніння рогівки відбувається по ходу нервових волокон у товщі рогівки і нагадує крону дерева), іноді розвивається гостра виразка рогівки. В імунодефіцитних пацієнтів часто формується хоріоретиніт, тобто герпетичне ушкодження сітківки й судинної оболонки заднього відділу ока. Усі згадані вище стани, крім досить важких больових відчуттів, несуть великий ризик безповоротної втрати зору.
- Герпетичний менінго-енцефаліт, коли місцем появи герпетичних везикул є мозкові оболонки чи власне речовина головного мозку. Має важкий перебіг, часто – з вираженим набряком головного мозку та порушенням життєвих функцій (свідомість, дихання, серцева діяльність). Залишає після себе стійкі порушення психічного статусу та периферійні паралічі, інші неврологічні дефекти.
- Герпетична пневмонія – рідкісне, але небезпечне ускладнення, переважно характерне для осіб з імунодефіцитом. Має неухильну тенденцію до прогресування. Вірусні везикули з’являються на слизовій трахеї та бронхів. Приєднання вторинної бактеріальної інфекції, представленої тією флорою, яка зазвичай живе у дихальних шляхах хворого, завершує картину важкого пошкодження легенів, що рідко є сумісним з життям.
- Герпетичний гепатит: вірусні частинки пошкоджують жовчовивідні протоки та тканину печінки. Має місце загальнотоксичний синдром, висока температура тіла, жовтяниця, у крові підвищуються біохімічні маркери печінкової недостатності (АЛТ/АСТ, фракції білірубіну). Паралельно значно порушується згортання крові, оскільки печінка є основним джерелом синтезу речовин, які забезпечують цей процес. Хворий має шанс померти від гострої кровотечі, зазвичай – із травного тракту. З прогресуванням захворювання відбувається порушення психіки, розвивається печінкова енцефалопатія (психоз) із подальшим розвитком коми, вихід з якої є сумнівним. Схильність до регулярного чи масивного вживання алкоголю суттєво прискорює описаний процес.
- Генералізована герпетична інфекція (дисемінована герпетична хвороба) – по суті, це синдром поліорганної недостатності на тлі герпетичної вірусемії, коли вірусні частинки вільно циркулюють у крові хворого й викликають множинні ураження багатьох органів та систем. Має місце менінго-енцефаліт, ушкодження легенів, наднирників, підшлункової залози, печінки та нирок. Геморагічний синдром, що проявляється капілярною кровоточивістю, особливо – зі статевих органів, легенів, сечовивідних шляхів, травного каналу, є результатом вірусного ураження стінок капілярів. Гостра дихальна, серцева та ниркова недостатність, на тлі неврологічних розладів (кома, судомний синдром) завершують незворотні зміни в організмі.
Профілактика простого герпесу
Заходи щодо профілактики первинного інфікування полягають в уникненні дітьми контакту з хворими, у яких наявні активні клінічні прояви інфекції. Дотримання елементарної побутової та особистої гігієни значно зменшує вірогідність передачі вірусу простого герпесу контактним шляхом. Для попередження генітального герпесу потрібно користуватись презервативами та вести розважливе статеве життя.
При часто рецидивуючому генітальному герпесі іноді призначається рідка інактивована культуральна вакцина. Для підтримуючого протирецидивного лікування, за певних умов, призначають тривалі (кілька місяців) курси невисоких доз ацикловіру.
Загальні профілактичні заходи включають запобігання переохолодженню чи перегріванню, психо-емоційним потрясінням, загальне загартування організму, адекватне віку та статі фізичне навантаження, обмеження вживання алкоголю та інших психоактивних речовин, своєчасне лікування загальносоматичних захворювань.
Прогноз при простому герпесі
Захворювання є хронічним з епізодами рецидивів. Їх частота з віком зменшується, у більшості людей, інфікованих ВПГ, рецидиви не виникають. Часті рецидиви та важкий перебіг потребують ретельного обстеження хворого на предмет вроджених чи набутих імунодефіцитів. За сприятливих умов ремісія клінічних проявів ВПГ може тривати необмежено довго.
