Фотохіміотерапія

Фотохіміотерапія (ПУВА-терапія) – це один із видів фототерапії, який включає в себе застосування ультрафіолетового випромінювання (УФ-А) та прийом одного зі специфічних фотосенсибілізаторів (псоралену, метоксалену) з метою лікування важких форм псоріазу, атопічного дерматиту, лімфоми шкіри та інше.

PUVA: P-psoralen, UVA – ультрафіолетове випромінювання в А-діапазоні 320-400 нм.

Псорален / метоксален – це препарати, які підвищують чутливість шкіри хворого до ультрафіолетового випромінювання. Існує два варіанти прийому цих препаратів: внутрішньо чи ж зовнішньо (втирання чи прийом ванн), після якого виконується опромінення всього тіла чи певних ділянок тіла УФ-А. Ультрафіолетове випромінювання поділяється на УФ-А (320-400 нм), УФ-В (280-320 нм) та УФ-С (200-280 нм). В ПУВА-терапії застосовують УФ-А промені (УФ-А1 та УФ-А2), оскільки вони проникають в глибокі шари шкіри. УФ-В та УФ-С не ефективні в лікуванні.

ПУВА-терапія класифікація:

• Системна (класична) – прийом препаратів псоралену + УФ-А всього тіла.
• Локальна (окрема анатомічна зона) – нанесення фотосенсибілізуючих кремів, емульсій + УФ-А окремих ділянок тіла.
• ПУВА-ванна – ванна з псораленом + УФ-А всього тіла.

Зміст

1. Суть процедури та механізм дії
2. Переваги ПУВА-терапії
3. Побічні реакції ПУВА-терапії
4. Показання до ПУВА-терапії
5. Протипоказання до ПУВА-терапії
6. Етапи виконання ПУВА-терапії
7. Рекомендації після процедури
8. Тривалість лікування

Суть процедури та механізм дії

При системному виді ПУВА-терапії пацієнт приймає всередину таблетовані препарати на основі псоралену (8-МОП, 5-МОП чи ТМП) за 2-3 години до процедури. Можливе зовнішнє застосування препарату у вигляді крему, або прийняття ванн на основі псоралену, після чого протягом 10-20 хвилин застосовують довгохвильове випромінювання УФ-А, що виконується спеціальними лампами. Розрахунок прийому препаратів та часу випромінювання здійснюється індивідуально для кожного пацієнта.

Завдяки фотосенсибілізації вибірково зменшується синтез ДНК в епідермісі без пригнічення функцій здорових епідермальних клітин. Після прийому препаратів проникаючі фотони ультрафіолетового світла призводять до фотохімічного зв’язування ДНК шляхом циклічних зв’язків між трициклічним фурокумарином та пірамідиновими основами клітинної ДНК. Перехресні сполучення зменшують рівень синтезу ДНК-епідермісу, що і призводить до хороших терапевтичних ефектів при лікуванні важких форм псоріазу, псоріатичного артриту, грибкоподібного мікозу, тощо. Також при лікуванні відбувається активація арахідонових кислот, покращення імунної системи шкіри, змінюється синтез та метаболізм простагландинів, протеолітичних ферментів та інше.

Переваги ПУВА-терапії

• Висока ефективність.
• Результат помітний уже після 3-4 сеансів терапії.
• Довготривалий період ремісії (від 6 до 12 місяців).
• Хороша переносимість пацієнтом.
• Не виникає резистентності до лікування.
• Амбулаторне лікування.

Побічні реакції ПУВА-терапії

• Еритема, пухирі.
• Свербіж, сухість шкіри.
• Головні болі, запаморочення.
• Нудота, блювання.
• Ризик розвитку плоскоклітинного раку (при поєднанні з циклоспорином-А, такролімусом, або більше 300-500 сеансів ПУВА).

Показання до ПУВА-терапії

• Псоріаз.
• Атопічний дерматит.
• Червоний плоский лишай.
• Вітіліго.
• Обмежена склеродермія.
• Т-клітинна лімфома (низького ступеню злоякісності).
• Парапсоріаз.
• Вогнищева алопеція.
• Іхтіоз.
• Васкуліти.
• Кільцевидна гранульома.
• Мастоцитоз.
• Хвороба Деверджі.
• Вульгарні вугрі.
• Пігментна кропив’янка.

Протипоказання до ПУВА-терапії

• Вік до 16 років.
• Підвищена чутливість до світла.
• Ниркова та печінкова недостатність.
• Онкологічні захворювання.
• Захворювання серцево-судинної системи в стадії декомпенсації (наявність кардіостимулятора, аритмії, міокардити та інше).
• Захворювання крові (гемофілія, лейкоз).
• Вагітність, лактація.
• Наявність катаракти.
• Попередньо ПУВА-терапія (більше 2000 Дж/см²).
• Пустульозний та еритродермічний псоріаз.
• Прийом препаратів (імуносупресантів).

Етапи виконання ПУВА-терапії

1. Огляд хворого. Наявність показань та протипоказань. Оцінка попереднього лікування. Ступінь доцільності призначення ПУВА-терапії.
2. Визначення типу шкіри по Фіцпатрику.
3. Визначення мінімальної фототоксичної дози (МФД), чутливості шкіри та реакції на ультрафіолетове випромінювання.
4. Лікар-дерматолог обирає вид ПУВА-терапії. Якщо це системна терапія – обирається дозування препарату (0,6 мг/кг), який хворий приймає за 2-3 години до безпосередньої процедури фототерапії. Якщо ж зовнішня, тоді хворий приймає ванну з псораленом (0,5-1,0 мг/л температура 20-25*С) і через 10-20 хвилин переходить на інший етап.
5. Хворий одягає сонцезахисні окуляри, щоб уникнути потрапляння УФ-А в очі.
6. Фототерапія УФ-А, де спочатку починають з низьких доз близько 0,5-3 Дж/cм². Пацієнт відчуває легке тепло, після чого спостерігається почервоніння шкіри.
7. Змити фотосенсибілізуючі засоби зі шкіри, якщо приймалась ванна.
8. Нанесення пом’якшуючих (емольєнти) та відновлювальних засобів на шкіру за показанням лікаря-дерматолога.
9. Надання рекомендацій після процедури.

Рекомендації після процедури

• Уникати потрапляння прямих сонячних променів на шкіру, носити сонцезахисні окуляри, особливо, якщо приймаються таблетовані препарати.
• Наносити на шкіру зволожуючі засоби, емольєнти на основі пантенолу та інше.
• Під час лікування необхідно виключити засоби, які містять в своєму складі дьоготь. А також виключити мило з дезодоруючими та антибактеріальними властивостями.
• Виключити фотосенсибілізуючі препарати, а саме антибіотики (тетрацикліни, сульфаніламіди), рифампіцин, кумаринові антикоагулянти, фуросемід, гризеофульвін, а також виключити такі харчові продукти, як лимони, лайм, інжир, петрушку. Усі ці препарати та харчові продукти можуть стимулювати побічні дії ПУВА-терапії.
• Після закінчення лікування все повинно бути чітко задокументовано, скільки сеансів пройшов хворий та які дози використовувались.

Тривалість лікування

Кожен курс терапії не повинен перевищувати 30 сеансів. Максимум 1 курс на рік, з обов’язковим контролем після лікування. Лікування для кожного пацієнта є індивідуальним і розраховується по важкості захворювання, типу шкіри, МФД та інших критеріях, які визначаються лікарем-дерматологом.