Фолікуліт – це гостре гнійне запалення волосяного фолікула. Характеризується гнійничковоми висипаннями (пустулами) на шкірі обличчя, шиї, передпліччя, гомілок та стегон. Належить до групи піодермій, які є великою групою дерматозів, викликаних найчастіше бактеріями (стафілококами та стрептококами).
Зміст
- Етіологія фолікуліту
- Патогенез фолікуліту
- Клінічна картина фолікуліту
- Діагностика фолікуліту
- Лікування фолікуліту
- Профілактика фолікуліту
Етіологія фолікуліту
Фолікуліт може виникати в результаті первинного занесення у волосяний фолікул патогенних бактерій (найчастіше золотистого стафілококу) чи ж як наслідок постійного пошкодження волосяних фолікулів агресивним хімічним чинником. Часто виникає у робітників, що контактують з нафтопродуктами, мінеральними мастилами, ртуттю.
Також однією з частих причин фолікуліту є механічне пошкодження в результаті постійної травматизації (гоління) та тертя волосяних фолікулів (тісний одяг).
Дуже рідко виникає грибковий фолікуліт, що є зазвичай наслідком відсутності адекватного лікування грибкових інфекцій на тілі, волосистій частині голови. У цьому випадку фолікуліт є ускладненням основного захворювання.
Патогенез фолікуліту
В епітелії устя волосяного фолікула під роговим шаром утворюється порожнина невеликих розмірів, що заповнюється бактеріями та нейтрофілами (імунні клітини). Оскільки процес спочатку охоплює устя фолікула, то захворювання називається остеофолікуліт. Далі запальний процес поширюється глибше і захоплює весь фолікул – фолікуліт.
Розвитку гнійничкових уражень шкіри сприяють:
- цукровий діабет, гіповітаміноз, різка зміна харчування (низькокалорійна їжа, недостатність білків, надлишок вуглеводів), хронічні системні інфекційні захворювання, хімічні, зокрема алкогольні інтоксикації, психоемоційні стреси, імунодефіцитні стани;
- мікротравми, переохолодження, перегрівання, гіперінсоляція, забруднення, мацерація шкіри, зсув ph шкіри в лужну сторону, дерматози з хронічним свербежем.
Клінічна картина фолікуліту
Навколо волосини з’являється яскраво-червоний вузлик (папула) напівсферичної чи конусоподібної форми, щільної консистенції, злегка болючий. Можливе відчуття свербежу. З часом на вузликові формується невеличкий біленький гнійничок (пустула), заповнений гнійним вмістом. Пустула швидко зсихається в кірочку жовтого чи буруватого кольору. Після відпадання кірочки нерідко залишаються пігментні плями, які з часом зникають.
Гнійнички розміщуються групами на невеликій ділянці шкіри, не збільшуються у розмірі та не зливаються. Переважна локалізація – це ділянки обличчя, шиї, передпліччя, гомілок та стегон.
Клінічні форми фолікулітів:
- Стафілококовий фолікуліт:
- поверхневий – гнійне запалення середнього відділу волосяного фолікула;
- глибокий – гнійне запалення нижнього відділу волосяного фолікула; за відсутності лікування цей процес може перейти в фурункул, карбункул чи абсцес (більш глибокі форми подермій).
Провокуючий чинник – травматичне гоління волосся бороди.
- Псевдомонадний (Pseudomonas aeraginosa) – агресивний фолікуліт, який викликається синьогнійною паличкою. Його називають «фолікуліт гарячої ванни», виникає після гарячих ванн із недостатньо хлорованою, погано очищеною водою.
- Фолікуліт, викликаний грамнегативною флорою – поява на себорейних ділянках (щоки,груди,спина) дрібних численних гнійничкових висипань, що виникають на фоні нераціонального лікування акне антибіотиками. Характеризується різким погіршенням перебігу акне і підсиленням та видозміною висипів.
- Грибковий (гриби роду Pityrosporum) – характерні вузликові (папули) та гнійничкові (пустули) висипання на шкірі плечового та спинного поясу, рідко на обличчі. Умови виникнення – жаркий та вологий клімат.
- Трихофітійна гранульома Майокі – глибокий фолікуліт із розривом волосяного фолікула. Проявляється папулами та вузлами, що розташовані хаотично на різних ділянках шкіри. Виникає на фоні пахової дерматофітії.
- Кандидозний – характерні великі пустули, в центрі яких волосина. Зазвичай виникають у лежачих хворих у ділянках пролежнів чи під оклюзійними пов’язками.
- Акнеформний (вугроподібний) – характеризується дрібними конічними вузликами з розпадом у центрі, де з часом утворюються жовті кірочки. Різновид вторинного сифілісу. Локалізується на себорейних ділянках (особливо на обличчі).
- Герпетичний – характерний для чоловіків на підборідді. Утворюються пухирці в усті волосяного фолікула.
- Паразитарний (Demodex folliculorum) – на еритематозному (почервонілому) тлі виявляються папули і пустули та наявність незначного лущення. Відчуття свербежу та «повзання мурашок» під шкірою.
- Сикоз звичайний – хронічна форма фолікуліту. Спостерігається виключно у чоловіків на бороді. Характеризується появою рецидивних гнійників (пустул) на шкірі обличчя. Виникає на тлі постійного гоління волосся (механічне подразнення) та зниження імунного статусу організму.
Діагностика фолікуліту
Діагностика для лікаря-дерматовенеролога не являє складності. Зазвичай діагноз ставиться одразу, не потребуючи додаткових досліджень. Але коли для лікування необхідно все ж таки виявити збудника, потрібно зробити певні лабораторні дослідження:
- мікроскопічне дослідження матеріалу з вогнища запалення;
- бактеріальний посів матеріалу з вогнищ ураження на чутливість до антибіотиків.
Також необхідна консультація терапевта (сімейного лікаря), ендокринолога, гастроентеролога, оскільки фолікуліт може бути лише проявом одного з системних захворювань (цукровий діабет, тонзиліт, гастрит та інші).
Лікування фолікуліту
Лікування фолікуліту потребує неабиякої уваги лікаря до хворого, з чітким визначенням причини, що викликала цю патологію.
Лікар використовує в своєму арсеналі в більшості випадків місцеве лікування, але у тяжких випадках можливе приєднання і системної терапії.
Місцеве лікування охоплює:
- 1–2% спиртові розчини анілінових барвників (бриліантовий зелений, метиленовий синій);
- 2% саліциловий чи борний спирт;
- топічні антибактеріальні мазі, креми (неоміцинова, тетрациклінова, еритроміцинова);
- топічні протигрибкові мазі, креми (тербінафін, клотримазол);
- лосьйони (еритроміцин-цинкова основа).
Системне лікування може охоплювати антибіотикотерапію (препарати групи терациклінів, цефалоспоринів, макролідів), протигрибкові (полієнового та азолієнового ряду) та імуномодулючі препарати (за наявності показань та за узгодженням з імунологом).
Лікування необхідно починати своєчасно, оскільки фолікуліт може перейти у хронічний перебіг. Тому консультація лікаря-дерматовенеролога вкрай важлива, оскільки він зможе підібрати ефективне і комплексне лікування, запобігши ускладненням і скоротити час страждань хворого.
Профілактика фолікуліту
У профілактиці гнійничкових уражень шкіри важливу роль відіграє особиста гігієна шкіри. Дрібні травми треба обробляти антисептиками (2% розчином йоду, спиртовими розчинами). Під час лікування дерматозів, особливо тих, що супроводжуються свербежем, також варто додавати до лікарської форми антисептики.
Окрім того, важливе раннє виявлення та лікування піодермій, своєчасне виявлення інфекційних захворювань (тонзиліти, риніти, гайморити, карієс) та їх санація, уникнення контакту з хворими людьми чи носіями стафілококової інфекції. Хворих дітей ізолюють, а дорослих із мінімальними проявами не допускають до праці в медичних, харчових, учбових закладах.
Значну роль потрібно приділити загальному рівню здоров’я організму: загартовування, заняття спортом, виключення шкідливих звичок (алкоголь, паління та наркозалежність), раціональне та збалансоване харчування.
