Еритразма – одне з найпоширеніших мікологічних захворювань, що відносять до групи так званих псевдомікозів. Еритразма викликається збудником Corynebacterium minutissimum та вражає лише поверхневі шари епідермісу.
Хворіють частіше чоловіки, ніж жінки, для дітей еритразма не характерна. Для виникнення даного захворювання необхідні певні провокуючі фактори:
- вологий клімат;
- збільшення потовиділення;
- зміна кислотності поту в бік лужних показників;
- постійне тертя в ділянках великих складок шкіри;
- мацерація (набухання епідермісу при тривалому контакті з рідиною);
- недотримання правил особистої гігієни;
- цукровий діабет та інші ендокринологічні захворювання.
Зміст
- Причини виникнення еритразмич
- Симптоми еритразми
- Діагностика еритразми
- Лікування еритразми
- Прогноз еритразми
Причини виникнення еритразми
Corynebacterium minutissimum вважається сапрофітною флорою у будь-якої здорової людини, і даний збудник можна виявити на різноманітних ділянках шкірного покриву, але за наявності певних провокуючих факторів, що були перераховані вище, сапрофітна флора здатна перетворитися на патогенну і спровокувати еритразму. Заразність не висока, але можлива передача через постільну та натільну білизну, гігієнічні засоби (особливо губки) та при статевих зносинах.
Симптоми еритразми
На початкових стадіях еритразми триває безсимптомно, але коли місце ураження стає помітним неозброєним оком, це змушує звернутися по допомогу. Дуже часто еритразму супроводжують свербіж та печіння в місцях висипання.
Еритразма, як правило, локалізується у великих складках шкіри, а саме у пахово-стегновій з переходом на внутрішню поверхню стегна, але у чоловіків ніколи не вражається ділянка статевих органів, у жінок можливий варіант появи під молочними залозами, дуже рідко – під пахвами.
Осередки ураження представлені блідо-червоними, жовтуватими або сіро-коричневими незапаленими плямами (колір залежить від давності процесу). Плями здатні до злиття і утворюють суцільний осередок з полігональними фестончатими краями. На поверхні еритразми завжди помітні дрібні лусочки, що супроводжується висівкоподібним лущенням при почухуванні.
Можливі процеси ускладнення, що проявляються приєднанням вторинної інфекції у вигляді інфекційних опрілостей, гідраденіту, фурункульозу.
Діагностика еритразми
Діагностика для лікаря-дерматовенеролога не є складною, оскільки базується на клінічній симптоматиці, типовій для даного захворювання. Додатковими методами дослідження є:
- мікроскопічне дослідження, де виявляються нитки гриба та коковидні клітини;
- інструментальний метод із застосуванням лампи Вуда, яка дає кораловий колір світіння лусочок на поверхні осередків ураження;
- виявлення супутних захворювань, особливо, якщо це цукровий діабет чи інші ендокринологічні розлади. У такому випадку необхідна консультація суміжних спеціалістів (терапевта, ендокринолога).
Лікування еритразми
Лікування комплексне:
- для внутрішнього застосування – таблетовані препарати для знищення збудника еритразми; антибіотикотерапія (еритроміцин) та системні мікотичні засоби (ітраконазол, гризеофульвін, тербінафін);
- для зовнішнього застосування – комбіновані засоби, які містять топічний глюкокортикостероїд та антимікотик (кандідерм, тридерм, триакутан) з пізнішим переходом на місцеві антимікотичні засоби (залаїн, онабет, ламікон). Для прискорення відлущення рогових лусочок епідермісу застосовують кератолітики (борну, бензойну, саліцилову 1-2% кислоту).
Обов’язково лікують супутні захворювання, якщо це цукровий діабет, то разом із ендокринологом знижують рівень глюкози у крові до компенсуючих показників.
Прогноз еритразми
Як правило, дане захворювання здатне до частих рецидивів, тому лікар надає рекомендації хворому по догляду за ураженими ділянками вже після повного одужання.
Профілактичними заходами еритразми є:
- особиста гігієна як запорука довготривалої ремісії;
- попередження ендокринологічних патологій;
- використання не синтетичного одягу;
- відмова від гігієнічних засобів (гелів та мила) з різкими ароматизаторами;
- використання саліцилового мила;
- дезінфекція одягу та білизни хворого.
Література
1. Дерматология Фицпатрика в клинической практике –Лоуэлл А. Голдсмит, Стивен И. Кац, Барбара А. Джилкрест –Москва 2015;
2. Дерматологія та венерологія –За редакцією професора В. І.Степаненка –Київ 2012;
3. Краткий курс венерических и кожных болезней -П. С. Григорьев –Москва 1999;
4. Кожные и венерические болезни –Кулага В.В.,Лемашко В.А. –Москва 2013.
