Екзема

Екзема – це хронічне рецидивне алергічне захворювання шкіри, що проявляється запальним процесом у поверхневих шарах шкіри. Характеризується поліморфізмом (різноманіттям) елементів висипки та клінічної картини, що виникає під впливом широкого спектру екзогенних та ендогенних чинників.

Екзема може розвиватися на будь-якій ділянці шкіри, але найчастіше це відкриті ділянки, а саме руки, ноги, обличчя, шия. Екзема – найпоширеніше захворювання серед усіх алергічних дерматозів. Хворіють однаково як жінки, так і чоловіки.

Зміст

1. Етіологія екземи
2. Патогенез екземи
3. Класифікація екземи
4. Діагностика екземи
5. Лікування екземи
6. Прогноз екземи
7. Профілактика екземи

Етіологія екземи

У розвитку екземи основну роль відводять нейрогенному та алергічному механізмам. Захворювання може виникнути під впливом найрізноманітніших подразників, як екзогенних (зовнішніх) так і ендогенних (внутрішніх). Також варто відзначити, що це захворювання вражає лише людей, схильних до цього недугу.

Екзогенні чинники:

• хімічні речовини (нікель, солі хрому, нафтопродукти);
• промислові хімічні речовини (лаки, фарби та інше);
• засоби побутової хімії (порошки, мийні засоби);
• косметичні засоби;
• лікарські засоби для зовнішнього застосування;
• фізичні чинники (сонячні промені, переохолодження, перегрівання);
• біологічні (рослини);
• бактеріологічні (стафілококи, стрептококи, гриби).

Ендогенні чинники:

• спадкова схильність;
• розлади нервової системи ( вегетативної та центральної);
• обмінні процеси (порушення азотистого, вуглеводного, мінерального обміну);
• порушення ендокринної системи (цукровий діабет, клімакс, вагітність);
• хронічні інфекційні захворювання (тонзиліт, карієс);
• захворювання травної системи (гастрит, гастродуоденіт, холецистит);
• імунологічні порушення.

Патогенез екземи

Клінічна картина екземи неоднакова, і буде залежати від стадії розвитку патологічного процесу, локалізації та індивідуальних особливостей організму. Неможливо дати вичерпний опис симптоматики цього захворювання.

Виділяють 6 етапів розвитку екзематозного процесу:

• Еритематозна стадія – поява на шкірі яскраво червоних плям різної величини, що можуть злегка припідніматися над поверхнею шкіри. Хворий суб’єктивно відчуває сильний свербіж, інколи печіння.
• Папульозна стадія – поява на фоні розлитої еритеми (почервоніння) дрібних вузликів (папул) червоного кольору. Суб’єктивно відчуття інтенсивного свербежу, печіння продовжується.
• Везикульозна стадія – вузлики (папули) перетворюються на пухирці (везикули), що заповнені серозною рідиною, яка є стерильною. Запальні явища наростають. Суб’єктивно відчуття ті ж, що й у минулих стадіях.
• Стадія мокнуття – тонкі покришки пухирців (везикул) лопаються самостійно чи під час розчухування, тоді формуються дрібні ерозії, з яких безперервно виділяється серозна рідина. Ерозії здатні до злиття між собою і формування так званих колодязів. Суб’єктивно відчуття свербіння зникає і виникають болісність, особливо під час тертя чи зміни пов’язок.
• Кіркова стадія – ексудат на поверхні ерозій підсихає і формується кірка. Кірки тонкі, прозорі, іноді в разі приєднання бактеріальної інфекції стають жовтуватими, а крові – бурувато-червоними.
• Період лущення – кірки поступово відпадають, на ділянках ураження формується лусочки. Тобто захворювання переходить в завершуючи стадію. Суб’єктивні відчуття зникають.

Основними і головними симптомами екземи є пухирці (везикули) і мокнуття, а в подальшому – кірочки.

Не завжди екзема проходить усі стадії свого формування. Але ці тонкі нюанси може розпізнати лише лікар-дерматовенеролог.

Класифікація екземи

• Справжня (істинна, ідіопатична екзема) – зазвичай виникає після контакту з екзогенними чинниками (хімічні, побутові, косметичні) та ендогенними (нервово-психічні потрясіння, ендокринні порушення). Локалізується найчастіше на відкритих ділянках тіла (обличчя, шия, верхні, нижні кінцівки) та симетрично. Вогнища ураження мають нечіткі межі. Істинна екзема має схильність до поширення вогнища. Характерні пухирці (везикули), мокнуття, кірочки. Хворий відзначає сильний свербіж, печіння, відчуття стягнення.
• Дисгідротична екзема – виникають пухирці (везикули) на бокових та тильних поверхнях пальців із характерним сильним свербежем.
• Тилотична екзема (рогова, зроговіваюча) – перебігає з посиленою інфільтрацією, з’являються гіперкеротичні зміни, тріщини, кров’янисті кірочки, свербіж, пухирців (везикул) немає. Для вогнищ характерні чіткі межі.
• Мікробна екзема – зазвичай є наслідком алергізації, що викликана інфекційним процесом (стрептококи, стафілококи). Локалізується найчастіше на гомілках, кистях, передпліччі, обличчі, шиї. Вогнища мають чіткі межі, асиметричні, яскраво-червоного кольору з мокнуттям, множинні серозно-гнійні кірки, а по периферії можуть бути гнійнички (пустули). Також можлива поява алергід (папул) на віддалених від вогнищ ураження ділянках.
• Варикозна екзема – виникає на гомілках поблизу варикозно змінених вен чи виразок (на тлі хронічної венозної недостатності). Характерні чіткі межі вогнищ, набряк шкіри, синюшний відтінок уражень, мокнуття, можливий свербіж і болісність.
• Мікотична екзема – розвивається при сенсибілізації патогенними грибами. Виникає поблизу грибкових уражень стопи, нігтів, великих складок. Характерні свербіж, еритема (почервоніння), набряклість, пухирці (везикули), мокнуття, тріщини дуже болісні, поступове поширення процесу.
• Паратравматична екзема – локалізується навколо ураженої ділянки шкіри. Ця форма екземи виникає після травмування, навколо ран, рубців, виразок, що довго не загоюються.
• Інтертригінозна екзема – найчастіше виникає на фоні цукрового діабету. Локалізація – великі складки (пахові, пахвинні, під молочними залозами). Характерне почервоніння, набряклість, везикули, мокнуття, нечіткість меж вогнищ.
• Сикозиформна екзема – уражає волосисту частину обличчя чоловіків, спочатку перебігає як сикоз (стафілодермія), а потім приєднується екзематизація. Проявляється еритемою, інфільтрацією, лущенням, фолікулітами, кірочками, мокнуттям.
• Себорейна екзема – розташовується на себорейних ділянках (обличчя, груди, спина, волосиста частина голови, завушні складки). Характеризується появою на червоному тлі нашарування кірочок-лусочок, а під ними ерозій, що мокнуть. Межі уражень чіткі. Хворих турбує відчуття стягнення, свербіж слабкий.
• Нумулярна (монетоподібна) екзема – характеризується виникненням множинних симетричних округлих вогнищ розміром з монету, з чіткими межами. На поверхні вогнищ везикули, мокнуття, серозні чи гнійні кірочки. Виникає на фоні хронічних інфекцій шкіри чи внутрішніх органів, після переохолодження.
• Професійна екзема – виникає в результаті постійного контакту хворого із алергічними чинниками, які викликають екзему в умовах виробництва. Ідентична картина з істинною екземою.
• Дитяча екзема – є першою стадією атопічного дерматиту. Виникає в перші тижні чи місяці життя дитини при порушенні обміну речовин, харчування, ексудативно-катаральному діатезі. Найчастіше процес починається з волосистої частини голови, завушних раковин. Проявляється лусочко-кірочками із незначним мокнуттям, непостійний свербіж.

Діагностика екземи

Для лікаря-дерматовенеролога діагностика екземи не є складною, але бездумне самолікування може призвести до атипової клінічної картини та наслідків, які суттєво ускладнюють та затягують лікувально-діагностичний процес. Тому необхідно зробити ряд лабораторних досліджень:

• мікроскопічне дослідження матеріалу з вогнища запалення;
• бактеріальний посів матеріалу з вогнищ ураження на чутливість до антибіотиків.

Також необхідна консультація гастроентеролога, терапевта, алерголога, хірурга, якщо захворювання є наслідком певного основного захворювання.

Лікування екземи

Лікування має бути комплексним, але дуже індивідуальним, воно залежатиме від чинників, які спровокували захворювання та гостроти перебігу. Хворих необхідно обстежити з суміжними спеціалістами за показаннями (гастроентеролог, ендокринолог, алерголог, терапевт та інші).

Комплексне лікування охоплює:

• дієта (виключення гострих, жирних продуктів, екзотичних фруктів, молока, горіхів, меду, риби, креветок та ін.);
• гіпосенсибілізуючі засоби (30% натрію тіосульфат, 10% кальцію глюконат внутрішньовенно);
• антигістамінні засоби (лоратадин, дезлоратадин);
• топічні глюкокортикоїдні мазі та креми;

При виражених нервових потрясіннях, депресіях, стресах, нестримному свербежу в нічний час:

• седативні препарати (рослинні рецептури та комбіновані засоби);
• транквілізатори, зокрема «денні» (мебікар, гідазепам);
• антидепресанти (перевага віддається інгібіторам зворотнього захоплення серотоніну);
• снодійні препарати (барбітурати, похідні бензодіазепінів).

При екземі, яка важко піддається лікуванню, використовують системні кортикостероїди (преднізолон, дексаметазон) як у таблетованій формі, так і внутрішньом’язово чи внутрішньовенно.

При вираженому імунодефіциті (при частих ГРВІ, герпесі, грибкових захворюваннях) використовують імуномоделюючі препарати, а також вітаміни (А, В, Е, С).

При місцевому лікуванні застосовують різноманітні мазі, креми, пасти, примочки, але це залежатиме від гостроти перебігу.

У гострій стадії екземи з мокнуттям необхідні холодні примочки 2% борної кислоти. При виражених запальних проявах – топічні глюкокортикоїдні креми, мазі на основі мометазону фуроату чи бетазолу пропіонату.

При вираженій сухості призначають зволожуючі препарати. При хронічному процесі необхідно використовувати препарати на гідрофобній основі з преднізолоном, сечовиною, саліциловою кислотою.

Прогноз екземи

Повне виліковування гарантувати неможливо, оскільки в сучасному світі збільшилась кількість алергенів та провокуючих чинників цього захворювання. Але лікар-дерматовенеролог здатен це хронічне захворювання перевести в тривалу ремісію, навчивши хворого розуміти, що його стан залежатиме від способу життя, звичок, професійних факторів, харчування, супутніх захворювань.

Профілактика екземи

Уражені ділянки потребують постійного догляду з боку хворого. Підтримання шкіри в задовільному стані може змусити людину змінити життєві смаки на користь здорового способу життя, зміни виду діяльності (професії), звичок (зокрема дієтичних). Це буде першою й основною профілактичною метою цього захворювання.