Дерматоскопія новоутворень

Дерматоскопія – неінвазивний діагностичний метод за допомогою якого шкіру можна розглядати з багатократним збільшенням, досягаючи таких розмірів, що стає помітно колір, структуру епідермісу, дермо-епідермальні сполучення та сосочковий шар дерми. Дані структури лікар-дерматолог чи лікар-онколог не може побачити неозброєним оком, тому йому приходить на допомогу дерматоскоп, яким виконується дерматоскопія. При дерматоскопії можна розпізнати такі захворювання, як меланома, базаліома, кератоакантома, плоскоклітинний рак та доброякісні: гемангіоми, родимки, рубцеві зміни, пігментні плями, кератоми та інше.

Лікар за наявності досвіду та практичних навиків володіння дерматоскопом значно підвищує рівень клінічного діагнозу меланоцитарних та немеланоцетарних, доброякісних чи злоякісних шкірних захворювань. Так, при дерматоскопії, лікар-дерматолог здатен побачити перші прояви меланоми, які необхідно негайно лікувати та видаляти вогнище ураження разом з лікарем-онкологом.

Необхідно розуміти, що дерматоскопія – це додатковий метод обстеження, що дозволяє підвищити якість візуальної діагностики пухлин шкіри. Заключний діагноз встановлюється виключно на основі даних патоморфологічних досліджень (гістологія).

Зміст

1. Історія виникнення дарматоскопії
2. Переваги дерматоскопії
3. Суть методу дерматоскопії
4. Показання до дерматоскопії
5. Протипоказання до дерматоскопії
6. Етапи виконання дерматоскопії

Історія виникнення дарматоскопії

В 1663 р. Johan Kolhaus вперше використав мікроскоп для дослідження кровоносних судин нігтьового ложа.

В 1879 р. C. Hueter запозичив ідею в Kolhaus для детальної візуалізації кровоносних капілярів нижньої губи. Abbe і Zeiss запропонували метод мікроскопії з імерсійним маслом, але Unna встановив, що верхні шари епідермісу перешкоджають проникненню світла в дерму, тому в подальшому було використано водорозчинне масло.

У 1892 р. Greenough модифікував бінокулярний мікродерматоскоп, який складався з двох роздільних окулярів і об’єктивів, розташованих під кутом 140°. Цей прилад дозволяв оглянути поверхню шкіри з 10-150-кратним збільшенням.

J. Saphier першим зробив докладний опис мікроскопії шкіри і в 1920 р. ввів термін «дерматоскопія», описав так звані глобули в структурі меланоцитарних невусів, які введені в сучасну класифікацію. У США перша дерматоскопія була проведена J. Michael в 1922 р.

У 50-х роках XX століття L. Goldman (США) вдосконалив методику поверхневої епілюмінесцентної мікроскопії шкіри, розробив і застосував кілька приладів власного виробництва для дослідження меланоцитарних невусів.

У 1987 р. групою вчених на чолі з H. Pehamberger був представлений перший диференційно-діагностичний алгоритм (pattern analysis), заснований на вивченні дерматоскопічних ознак доброякісних і злоякісних пігментованих пухлин шкіри.

У 1989 р в Гамбурзі на першій робочій зустрічі з проблем дерматоскопії були прийняті рекомендації, що включають список дерматоскопічних ознак: нерегулярна пігментна ретикулярна сітка, нерівномірні точки і плями, нерівномірні смуги, біло-блакитна вуаль, нерівномірна пігментація, ділянки регресії пігментного новоутворення, атипові судини новоутворення.

У 1990 р J. Kreusch і G. Rassner розробили портативний бінокулярний стереомикроскоп з 10-40-кратним збільшенням для дослідження шкіри in vivo .

У 1994 р W. Stolz на основі клінічного правила ABCD розробили дерматоскопічний диференційно-діагностичний алгоритм для діагностики меланоми. Однак для правильної оцінки діагностичних параметрів, які входять в pattern analysis і дерматоскопічне правило ABCD, потрібні спеціальна підготовка і багаторічний клінічний досвід дерматоскопії в онкодерматології, тому в 1996 р. Menzies і. розробив новий дерматоскопічний алгоритм, який з успіхом може бути використаний як початківцями, так і досвідченими фахівцями.

У 1998 р G. Argenziano представив дерматоскопічне «правило 7 ознак». У 2001 р. пройшов Перший Всесвітній дерматоскопічний Конгрес в Римі.

Переваги дерматоскопії:

• Не має протипоказань до проведення діагностики.
• Безболісний метод дослідження.
• Швидкий і легкий спосіб діагностики будь-яких новоутворень.
• Дозволяє уникнути проведення біопсії, доволі травматичного патоморфологічного методу, коли в цьому немає потреби.
• Отримання миттєвого результату. Вже на первинному прийомі можливо вирішити питання про необхідність додаткової консультації лікаря-онколога.
• Визначення ефективності призначеного лікування.
• Вибір та спосіб лікування родимок і визначення методів усунення новоутворень.
• Спеціальної підготовки не потребує.
• При цифровому методі комп’ютер сам діагностує, не потребуючи особливих знань від лікаря.
• Встановлення етіології патологій волосистої частини голови.
• Використання дерматоскопії дозволяє вести спостереження за запальними і патологічними процесами шкіри в динаміці, за допомогою дерматологічних знімків.

Суть методу дерматоскопії

Суть методу полягає в наступному. На досліджувану ділянку наноситься спеціальне імерсійне масло, гелевий лубрикант, спирт чи вода. Рідина усуває поверхневе відображення, роблячи роговий шар прозорим, що дозволяє побачити колір та структуру більш глибоких шарів шкіри. Після цього лікар щільно притискає дерматоскоп до утворення і отримує картинку зі збільшенням в 10-50 разів, а також, завдяки спеціальному підсвічуванню апарату, може оцінити всі структури шкіри, без викривлень.

Використовуючи ручні дерматоскопи, що мають властивості поперечно-поляризованого світла (дерматоскопія в поляризованому світлі), можна досягнути глибоких шарів шкірних структур, при цьому не потрібно наносити рідину та можна уникнути прямого контакту шкіри з інструментом. Огляд одного утворення займає декілька хвилин.

Лікаря-дерматолога цікавлять такі критерії при огляді в дерматоскоп: розмір, колір, симетричність, чіткість меж, аналіз патернів, наявність включень чи їх відсутність, судинні компоненти та їх різновиди, інше.

Існує 2 різновиди дерматоскопів:

• Ручний – портативний ручний пристрій, легкий у використанні, але потребує неабияких знань та досвіду з боку лікаря.
• Цифровий – досліджувана область аналізується комп’ютером за програмованою медичною шкалою, потім всі результати додаються і встановлюється діагноз лікарем.

Показання до дерматоскопії

• Наявність невусів, родимок, пігментних плям, гемангіом та інше.
• Зміна родимок (форми, кольору, розмірів).
• Велика кількість родимок чи пігментних плям та поява нових.
• Родимки, що зазнали травматизації та довго загоюються.
• Вагітні жінки.
• Світлошкірі та світловолосі пацієнти.
• Групи ризику та пацієнти, в сімейному анамнезі яких були епізоди раку шкіри, меланоми.
• Перед видаленням будь-якого новоутворення.
• Поява запалення, лущення, свербіння, тріщин в місті родимок.
• Люди похилого віку, старші 60 років.

Протипоказання до дерматоскопії

• Відсутні. Абсолютно безпечний діагностичний метод.

Етапи виконання дерматоскопії

1. Лікар-дерматолог оцінює зовнішній вигляд невуса, роблячи відповідні записи та відмітки в амбулаторній картці.
2. Знезараження шкіри хлоргексидином.
3. Нанесення імерсійного масла, гелевого лубриканту на невус.
4. Притискання спеціальним скельцем дерматоскопа родимки, включення підсвітки.
5. Оцінка по всім дерматоскопічним критеріям.
6. Виконання фотознімку, якщо це можливо.
7. Постановка діагнозу лікарем. Якщо у лікаря виникли будь-які сумніви – консультація лікаря-онколога, біопсія.
8. Якщо це цифровий дерматоскоп – висновок робить комп’ютерна технологія, точність 97%.