Демодекоз (кліщ демодекс)

Демодекоз (залозник вугровий) – одна з найчастіших причин появи проблем зі шкірою, знайомих і підліткам, і дорослим людям: вугрів, прищів, акне, розацеа. Це захворювання викликають мікроскопічні кліщі з родини демодекс, що живуть на шкірі.

Кліщі родини демодекс відомі понад 150 років. Уперше на шкірі людини їх було виявлено в 1842 році німецьким ученим Густавом Симоном.

Зміст

1. Причини демодекозу
2. Види демодекозу
3. Симптоми демодекозу
4. Методи діагностики демодекозу
5. Диференціальна діагностика демодекозу
6. Лікування демодекозу
7. Профілактика демодекозу
8. Прогноз і можливі ускладнення демодекозу

Причини демодекозу

На шкірі людини можуть жити два види кліщів демодекс – Demodex folliculorum і Demodex brevis. Кліща демодекс неможливо побачити неозброєним оком. Його розмір становить 0,3-0,4 мм. Кліщі живуть на шкірі (у сальних залозах і волосяних фолікулах) 95% населення, але симптоми виникають не в кожного. Причиною появи демодекозу є зниження імунітету, загальної опірності організму. Це може бути викликано загостренням хронічного захворювання, а також зовнішніми факторами: переохолодженням, тривалим перебуванням на сонці, недостатністю харчування.

Демодекоз переважно виявляється в осіб із загостреннями хронічного гастриту, холециститу, коліту та інших захворювань шлунково-кишкового тракту. Має значення й загострення бронхіальної астми, гормональні порушення статевої системи або перенесені інфекційні захворювання (грип, кишкові інфекції).

Залозник вугровий живе на шкірі голови (на обличчі, повіках, бровах, у вухах). На інших ділянках його виявляють рідше. Кліщі живуть у тих місцях, де концентрація сальних залоз найвища. У нормі кількість кліщів незначна і вони не можуть нашкодити людині. Деякі фахівці вважають, що демодекс здатний приносити користь, чистячи протоки сальних залоз від засмічення. Але в разі зниження імунітету демодекс починає активно розмножуватися. Якщо у здорової людини на 1 кв. см шкіри живе 1-2 особини кліща, то в пацієнта з рожевими вуграми (розацеа) може бути 60.

Під час розмноження паразити вражають більше залоз і фолікулів. Продукти їхньої життєдіяльності залишаються всередині сальних залоз, і шкіра не встигає очищуватися.

У підсумку запускається каскад патологічних реакцій, що призводять до розвитку симптоматики демодекозу.

Види демодекозу

Виділяють кілька форм демодекозу залежно від проявів:

• еритематозна (або розацеоподібна) – основним симптомом є почервоніння й набряк шкіри;
• пустульозна – на набряклій і почервонілій шкірі з’являються пустули та вугрі;
• папульозна – на шкірі обличчя утворюються дрібні вузлики (папули);
• гіперпластична (або себорейна, луската) – проявляється значним лущенням шкіри;
• змішана – одночасно наявні прояви, характерні для різних форм демодекозу;
• демодекоз очей – почервоніння повіків, лусочки навколо вій;
• малосимптомна форма – клінічні симптоми відсутні, але в зразку шкіри виявляють велику кількості кліщів.

Часто в пацієнтів зустрічається відразу кілька форм захворювання. Наприклад, якщо є демодекоз очей, то можливий прояв на шкірі чола та щік.

Симптоми демодекозу

Прояви демодекозу мають свою сезонність: найактивніше вони проявляються навесні або восени. Шкіра, уражена кліщем, трохи набрякає й червоніє. Може відзначатися свербіж і відчуття жару. Пори розширені, спостерігається велика кількість комедонів – «чорних точок». На почервонілий (еритематозній) шкірі можуть з’явитися прищі.

Найчастіше прояв демодекозу лікарі називають розацеа – рожеві вугри. Шкіра червона або рожева, пухка через набряк і розширені пори, трапляються пустули.

Улюблена локалізація залозника вугрового – ділянки обличчя з високим виробленням шкірного сала: ніс, лоб (Т-зона), підборіддя, щоки, зморшки на обличчі. Зрідка симптоми поширюються на шию, груди, плечі, спину.

Але є особливі місця для кліща – брови й повіки. Демодекоз брів і повік викликає свербіж очей, почервоніння, лущення з лусочками, сухість шкіри. Виникає блефарит – запалення повіків: вони набряклі, потовщені, сверблять, навколо вій видно лусочки. Нерідко спостерігається випадання вій і поширення інфекції на око (блефарокон’юнктивіт – крім повіків, червоніє склера очей).

Методи діагностики демодекозу

Діагноз демодекоз виставляють після виявлення кліща в зразку шкіри з повіків або іншої ураженої ділянки. Аналіз є позитивним у разі виявлення 5 й більше особин кліща на площі в 1 кв. см шкіри. Якщо вражені повіки, то для аналізу потрібна вія з цибулиною волосини.

Перед дослідженням не слід 3 дні користуватися спеціалізованою косметикою від демодекозу, а перед самим аналізом зранку обличчя зовсім не миють. Зі шкіри беруть зразок і вивчають його під мікроскопом. У середньому, результати аналізів у лабораторіях готові протягом дня.

Диференціальна діагностика демодекозу

Диференціальну діагностику демодекозу слід проводити при таких захворюваннях:

• вугрова хвороба некліщової етіології;
• акне некліщової етіології;
• периоральний дерматит;
• туберкульоз шкіри;
• сифіліс (вузловий сифілід);
• червона вовчанка;
• дрібновузловий саркоїдоз шкіри.

Не завжди можна клінічно визначити різницю між вище зазначеними захворюваннями. Лише виявлення в зразку шкіри кліщів демодекс у діагностично значимій кількості дозволяє з 100%-ю вірогідністю диференціювати демодекоз від інших дерматологічних захворювань шкіри обличчя.

Лікування демодекозу

Лікування демодекозу потребує комплексного підходу. Для повного усунення проблеми слід домогтися наступного:

• знизити кількість кліщів до нормального рівня;
• відновити роботу імунної системи пацієнта;
• знайти й усунути фактори, що провокують захворювання;
• відновити нормальну роботу сальних і потових залоз;
• нормалізувати рН шкіри;
• запустити процеси регенерації шкіри;
• усунути косметичні дефекти.

Лікування повинно підбиратися індивідуально для кожного пацієнта (з урахуванням форми захворювання, типу шкіри, її стану, вираженості проблем, наявності супутньої патології, інших чинників).

Важливою частиною лікування демодекозу є дієта. Слід обмежити в раціоні гостру, смажену, жирну їжу, копченості, алкоголь, каву й чай. Варто надавати перевагу молочній та рослинній їжі.

Слід звести до мінімуму контакт відкритої (незахищеної) шкіри з сонцем, обмежити перебування в місцях з високою температурою повітря.

З метою зменшення кількості кліщів використовують місцеві мазі й системні препарати з антипаразитарними, антибактеріальними лікарськими речовинами, акарицидні (протикліщові) засоби. Може використовуватися кріомасаж шкіри.

Для нормалізації роботи імунної системи використовують вітамінні препарати, легкі імуномодулятори (у першу чергу, природні).

У важких випадках можуть використовуватися протизапальні засоби, легка дегідратаційна терапія.

Для усунення провокуючих чинників можуть знадобитися консультації суміжних фахівців (гастроентеролога, гінеколога або уролога, ендокринолога) й лікування супутньої патології.

Відновити шкіру допоможуть спеціально підібрані кваліфікованим лікарем креми й мазі.

У важких випадках можуть використовуватися хірургічні методи лікування (косметичні втручання).

Неправильно підібране лікування може призвести до різкого погіршення стану. Не займайтеся ніколи самолікуванням, довірте своє здоров’я й зовнішній вигляд лікарю.

Профілактика демодекозу

Демодекоз не має специфічної профілактики. Для запобігання будь-яким проблемам зі шкірою слід знати свої хронічні захворювання, контролювати їх і не допускати загострення. Дотримуватись правильного режиму сну, особливо у важкі періоди міжсезоння, навесні й восени, оскільки переведення годинників викликає сильний стрес для організму, хоч і не помітний для нас. Профілактично раз на рік відвідуйте свого сімейного лікаря й прислухайтеся до організму.

Загальний стан організму, звичайно, дуже важливий. Але для збереження здоров’я шкіри важливо приділяти їй увагу. Особливо, якщо раніше у вас уже були висипання або демодекоз. Рекомендується підбір професіоналом косметики для домашнього догляду й косметичне очищення обличчя раз на рік.

Прогноз і можливі ускладнення демодекозу

Демодекоз піддається лікуванню на будь-якій стадії. Важливо вчасно звернутися до фахівця й не займатися самолікуванням. На лікування потрібно від 2 до 12 місяців. Самолікування демодекозу призводить до ураження нових ділянок шкіри й проникнення кліща в більш глибокі шари шкіри.

Шкіра, уражена кліщем, не виконує своїх звичайних захисних функцій, через це можливе приєднання вторинної інфекції. Найчастіше це стрептококи (імпетиго) або стафілококи (остеофоллікуліт).

Якщо елементи акне були глибокі або травмовані, то на їхньому місці можливі рубці – постакне. Вони важче піддаються лікуванню й потребують додаткових зусиль і методів (наприклад, лазерного або ультразвукового шліфування).

У разі тривалої відсутності лікування може розвинутися ринофіма – найтяжче ускладнення демодекозу. Ринофіма проявляється пухлиноподібними багатовузловими утвореннями червоного, коричневого або лілового кольору на тканинах носа. Ринофіму дуже важко лікувати. Іноді доводиться застосовувати хірургічні методи.