Хвороба Лайма (Лайм Бореліоз, бореліоз, кліщовий бореліоз, мігруюча еритема, лаймобереліоз, хронічна мігруюча еритема Афцеліуса–Ліпшютца) – це полісистемне інфекційне захворювання з ураженням шкіри (мігруюча еритема), збудником якого є спірохета Borrelia burgdorferi lato. Характериними для захворювання є стадійність перебігу та поліморфізм клінічних ознак (уражається шкіра, суглоби, нервова та серцево-судинна система). Шкірне ураження за хвороби Лайма представлене у вигляді мігруючої еритеми.
Зміст
- Причини виникнення хвороби Лайма
- Види бореліозу
- Симптоми бореліозу
- Діагностика бореліозу
- Лікування бореліозу
- Профілактика бореліозу
Причини виникнення хвороби Лайма
Хвороба Лайма – антропозоонозне захворювання, що викликається спірохетою Borrelia burgdorferi lato та передається через укуси кліщів Ixodes ricinus.
Borrelia – це грамнегативна рухлива спірохета. Існує декілька видів борелій, що зустрічаються в країнах Європи та США ( Borreliа afzelii, Borrelia garinii, Borrelia spielmanii), що також можуть викликати це захворювання. Природними резервуарами бореліозу є гризуни, птахи, дикі тварини, на яких і паразитують іксодові кліщі. Таким чином відбувається циркуляція збудника: кліщ – дика тварина чи гризун – кліщ.
Зараження людей відбувається в результаті укусу іксодового кліща. Власне, Лайм-бореліоз – це спірохетоз, а спірохетам властива тривала персистенція в організмі, системне ураження різноманітних органів та хронізація процесу.
У патогенезі захворювання важливе місце займають імунопатологічні процеси, що спровоковані бореліями та їх антигенами. Встановлена роль аутоімунних реакцій, особливо у розвитку нейрональної та суглобової форм бореліозу. Борелії в організмі людини поширюються лімфо-гематогенним шляхом та здатні до довготривалого існування в людському організмі.
Захворювання розпочинається через 3–28 днів після укусу інфікованого кліща.
У розвитку бореліозу виділяють 3 стадії (можуть переходити одна в одну чи ж виникати окремо):
- Перша стадія (стадія локальної інфекції) – характеризується появою хронічної мігруючої еритеми. Відбувається проникнення борелій у шкіру, де розвивається запально-алергічна реакція.
- Друга стадія (стадія дисемінації) – розвивається на 4–5 тижні. Збудник поширюється з током крові та лімфи по організму хворої людини. Вражається нервова та серцево-судинна системи організму.
- Третя стадія (стадія органних уражень) – розвивається від 2 місяців до 2 років. Тривалий вплив збудника на органи призводить до стійких дегенеративних змін.
Види бореліозу
За стадією:
- локалізована;
- дисемінована;
- персистуюча.
За перебігом:
- гострий (до 3 місяців);
- підгострий (3–6 місяців);
- хронічний (більш ніж 6 місяців);
- безперервний;
- рецидивуючий.
За тяжкістю перебігу:
- легкий;
- середньої тяжкості;
- тяжкий.
Симптоми бореліозу
Локалізована стадія
З’являється пляма (еритема) з незначним набряком на місці укусу кліща. За декілька днів еритема збільшується по периферії, росте ексцентрично, тобто центр не змінний, а край росте та збільшується. Краї еритеми стають чіткими, червоними, трішки припіднятими над рівнем шкіри. Еритема набуває вигляд кільця. Зазвичай вона зберігається від 2 до 5 тижнів, а потім регресує. На місцях ураження можлива пігментація та лущення.
Суб’єктивно хворі можуть відчувати свербіж, поколювання, біль, «повзання мурашок» у місці ураженого вогнища.
Мігруюча еритема зазвичай супроводжується грипоподібним станом із лихоманкою, артралгіями, міалгіями, сонливістю, недомаганням та регіонарним лімфаденітом (збільшенням найближчих до вогнища ураження лімфатичних вузлів).
Дисемінована стадія
Відбувається ураження шкіри, нервової системи, серцево-судинної системи.
На шкірі з’являються вторинні елементи висипки, множинні мігруючі еритеми, але значно меншого розміру, ніж у першій стадії. Також можливі уртикарні висипання, які як раптово виникають, так раптово і зникають.
Уражається нервова система у вигляді різноманітних нейропатій. Відбувається пошкодження як чутливих, так і рухових нервових волокон. Частими симптомами є неврит лицьового нерву, радикулопатії з ураженням грудного та поперекового відділу хребта.
Суб’єктивно у хворих є скарги на парестезії, оніміння, «повзання мурашок», слабкий м’язевий тонус, зниження рефлексів та різних видів чутливості (температурної, больової, тактильної).
За ураження серцево-судинної системи типовими симптомами є загрудинний біль, відчуття стиснення та дискомфорту в грудній клітці, серцебиття. Зазвичай це захворювання може викликати міокардит та перикардит аутоімунного походження.
Персистуюча стадія
Типовим проявом є хронічний атрофічний акродерматит. Характеризується ураженням кистей та стоп у людей зрілого та похилого віку. В ділянках ураження виявляється розростання сполучної тканини з формуванням вузликів.
Суглобові ураження характеризуються хронічними артритами, що зазвичай резистентні до лікування. Найчастіше уражуються колінні суглоби, рідше гомілковостопні, ліктьові, променево-зап’ясні та ін. Суб’єктивно хворі відзначають постійні болі в суглобах, які дуже часто рецедивують, а під час ремісії біль усе одно наявний, легкий.
Нервові порушення у хворих на цій стадії проявляються у вигляді постійних головних болей, погіршення пам’яті та сну, постійної втоми та інших змін когнітивних функцій головного мозку. Хронічний підгострий енцефаліт, розсіяний склероз, епілепсія та енцефалопатія – типові прояви нейробореліозу.
Діагностика бореліозу
Лікар-дерматолог може з легкістю виявити типові ознаки мігруючої еритеми, якщо хворий одразу виявив вогнище і звернувся до лікарні. Але цього недостатньо для встановлення діагнозу. Необхідно в першу чергу зробити загальоклінічні дослідження, а саме загальний аналіз крові, де лікар звертає увагу на лейкоцитарну формулу, де можливий лейкоцитоз, анемія та збільшення ШОЕ. Також виконують біохімічний аналіз крові (характерне збільшення С-реактивного білку).
Але перелічені дослідження можуть вказувати лише на запальні явища в організмі хворого, тому необхідно виявити збудника одним із цих методів:
- мікроскопічне дослідження (крові, синовіальної рідини, спинномозкової рідини);
- культуральне дослідження;
- ПЛР-діагностика (полімеразна ланцюгова реакція);
- НРІФ – непряма реакція імунофлюоресценції (виявляють антитіла до Borrelia burgdorferi);
- ІФА – імуноферментний аналіз (підвищення рівня антитіл IgМ у перші 3–4 тижні, та IgG – більше 4 тижнів);
- метод імунного блотингу (визначення специфічних білків збудника).
Найбільш точним і високочутливим методом на сьогодні є ПЛР-діагностика (вже на 7 день після укусу кліща ).
За хронічних форм бореліозу необхідна консультація суміжних спеціалістів, а саме невролога, ревматолога, кардіолога. Лікарі зможуть оцінити стан тяжкості захворювання з використанням різноманітних досліджень: ехо-кардіографія, УЗД-діагностика, ЕКГ, МРТ, КТ, ЕЕГ та ін.
Лікування бореліозу
Запорукою успішного лікування є рання діагностика і якомога швидша терапія. Препаратами вибору є антибіотики, які будуть знищувати спірохету. Коли б хворий не прийшов, на якому етапі це буде виявлено – все одно лікування розпочинається з антибіотикотерапії. Антибіотики призначає виключно лікар за індивідуальною схемою.
Лікування нейрональної, кардіальної та суглобової форм бореліозу проводиться в спеціалізованих відділеннях, стаціонарах, де призначають високі дози антибіотиків під контролем лабораторних досліджень. У разі суглобових ураженнях застосовують НПЗП (нестероїдні протизапальні засоби), які зменшують постійні болі у суглобах. Також застосовують традиційну вітамінотерапію (С, Р, А, Е, вітаміни групи В). Курси антибіотикотерапії зазвичай повторюють через 3–4 місяці, враховуючи життєвий цикл борелій.
Профілактика бореліозу
У весняно-літній період потрібно захищати своє тіло, особливо відкриті ділянки, від укісів кліщів. Необхідно надягати закритий одяг та перевіряти всі шкірні покриви після прогулянок у трав’янистій місцевості. Індивідуальне використання репелентів, які будуть відлякувати комах.
Якщо так сталося, що вкусив кліщ, необхідно якомога швидше видалити паразита та обробити місце укусу (розчином йоду чи спирту).
Якщо все-таки виявились перші симптоми захворювання (підвищення температури, припухлість місця укусу), негайно звернутися до лікаря.
