Багатоформна ексудативна еритема – це поліморфне гостре захворювання, найчастіше інфекційно-алергічного та токсико-алергічного походження. Проявляється синюшно-червоними плямами, папулами, везикулами та ерозіями, у важких випадках – виразками та ураженням внутрішніх органів. Хвороба супроводжується свербінням, болючістю та печінням.
Багатоформна ексудативна еритема вражає як дорослих, так і дітей. Для цього захворювання характерна сезонність. Найчастіше її прояви спостерігаються восени та навесні. Багатоформна ексудативна еритема схильна до рецидивів та хронічного перебігу.
У наш час це дуже поширене захворювання. У деяких випадках його прояви стають настільки поліморфними, що відрізнити його від екземи та інших схожих захворювань дуже важко.
Зміст
- Причини багатоформної ексудативної еритеми
- Симптоми багатоформної ексудативної еритеми
- Форми багатоформної ексудативної еритеми
- Діагностика багатоформної ексудативної еритеми
- Методи лікування багатоформної ексудативної еритеми
- Прогноз та профілактика багатоформної ексудативної еритеми
Причини багатоформної ексудативної еритеми
До кінця з’ясувати причини цього захворювання не вдалося. Обстеживши велику кількість хворих, лікарі дійшли висновку, що подразниками є деякі лікарські засоби, вакцини, мікоплазмова, герпесвірусна, стафілококова та стрептококова інфекції, надмірне перебування на сонці, імунодефіцит, наявність хронічних захворювань у ротовій порожнині.
Залежно від етиологічного фактору було запропоновано розділити багатоформну ексудативну еритему на:
- інфекційно-алергічну (ідіопатичну);
- токсико-алергічну (симптоматичну).
У пацієнтів із вищезгаданими бактеріальними інфекціями та захворюваннями відзначається підвищена чутливість до бактеріальних алергенів, відповідно, знижується гуморальний та Т-клітинний імунітет, кількість нейтрофілів (вони виконують захисну функцію в організмі), але зростають показники В-лімфоцитів, що призводить до відповідних проявів на шкірі.
Токсико-алергічну форму еритеми провокують:
- сульфаніламідні препарати;
- контрацептиви;
- жарознижувальні препарати;
- пеніцилін;
- щеплення проти туляремії.
Провокаторами ідіопатичної форми є:
- стрептококи;
- стафілококи;
- герпесвірусна інфекція;
- мікоплазмова інфекція;
- туберкульоз.
Рецидивують захворювання у разі:
- переохолодження;
- надмірної інсоляції;
- імунодефіцитних станів;
- уживання деяких харчових продуктів (у кожної людини індивідуально).
Багатоформна ексудативна еритема не є заразним захворюванням. Інкубаційний період триває 1-2 доби.
Симптоми багатоформної ексудативної еритеми
Симптоми багатоформної ексудативної еритеми різноманітні.
Висипання локалізуються на:
- розгинальних поверхнях кінцівок;
- руках та ногах;
- кистях та стопах;
- ліктьових та колінних суглобах;
- зовнішніх статевих органах;
- слизовій ротової порожнини;
- червоній облямівці губ;
- обличчі;
- порожнині носа;
- кон’юнктиві;
- в анальному каналі.
Від початку захворювання проявляється еритемою (почервонінням) на ділянках шкіри, через декілька годин чи днів з’являються папули синюшно-червоного кольору. На папулях формуються везикули (пухирці). Потім вони починають лопатись, утворюючи ерозії, кірочки. У важких випадках у процес можуть залучатись внутрішні органи (бронхи, легені, трахея, очі та ін.). За ураження слизової рота відзначається різка болючість.
Багатоформна еритема супроводжується свербінням, печінням, при натисканні на папули чи везикули відзначається біль.
Також можливі виражені симптоми інтоксикації (температура до 38-39°С, слабкість, ломота в тілі, головний біль).
За токсико-алергічної форми симптоми інтоксикації сильніше виражені, клінічна картина – яскравіша, висипка більш поширена. Це головна відмінність від ідіопатичної форми.
Форми багатоформної ексудативної еритеми
Багатоформна ексудативна еритема класифікується за різноманітними параметрами.
За етиологічними чинниками:
- ідіопатична (інфекційно-алергічна);
- симптоматична (токсико-алергічна).
За тяжкістю:
- Проста (легка) форма – наявні дрібні папули із западанням у центрі. Слизові не уражені. Симптоми зникають протягом 2-3 тижнів.
- Везикуло-бульозна форма (середньотяжка) – спочатку на еритематозному (почервонілому) тлі з’являються папули. За деякий час вони зливаються, формуючи бляшки червоного кольору. У центрі бляшки формується пухир, по периферії оточений везикулами (пухирцями). Пухирі та пухирці лопаються, утворюючи ерозії та кірки. За цієї форми в процес залучаються слизові оболонки. Цей тип еритеми може супроводжуватися підвищенням температури, слабкістю, ломотою в тілі. Папули та пухирці супроводжуються сильним свербежем, болючістю та печінням.
- Бульозна форма (тяжка) Стівенса-Джонсона – з’являється після прийому лікарських речовин (найчастіше антибіотиків, нестероїдних протизапальних препаратів). У процес залучаються всі слизові оболонки. Характеризується появою пухирів на еритематозному тлі навколо природніх отворів (рота, ануса, зовнішніх статевих органів), очей. Із прогресуванням процесу починають залучатися внутрішні органи (трахея, легені, бронхи, сечовий міхур). Пухирі, лопаючись, утворюють величезні болючі ерозії. Висипання поширюються по всьому тілу. Процес супроводжується високою температурою, загальною слабкістю, ломотою в тілі, лихоманкою. Якщо не надати своєчасної медичної допомоги, можливий летальний наслідок.
- Синдром Лаєла (вкрай тяжка форма) – це алергічна реакція на медикаменти, хімічні сполуки та ін. У 80-90% випадків ця форма призводить до летального наслідку. На вираженій еритемі виникають папульозні висипання. Через декілька діб вони зливаються і вкривають усе тіло. Далі утворюються в’ялі пухирі, які також швидко зливаються. Потім висипання перетворюються на ерозії, і все тіло виглядає, як обгоріле. Уражається спочатку обличчя, а потім усі інші ділянки тіла. Позитивний симптом Нікольського (якщо потягнути за покришку лопнувшого пухиря, починає відшаровуватися епідерміс на ділянках здорової шкіри). Уся поверхня ураження нестерпно болить, пече. Підіймається висока температура, пацієнта лихоманить, може розпочатись марення. Виникає ризик приєднання бактеріальної інфекції. З прогресуванням у процес залучаються внутрішні органи (нирки, легені, бронхи, печінка, серце, трахея, органи ШКТ). Дуже швидко наростає ниркова та легенева недостатність, і протягом доби пацієнт може померти.
Діагностика багатоформної ексудативної еритеми
Діагностика багатоформної ексудативної еритеми базується на даних анамнезу й зовнішньому огляді. Додаткові методи дослідження:
- загальний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- мікроскопічний метод – мазки з ерозій, пухирів;
- зрідка проводять дерматоскопію.
Методи лікування багатоформної ексудативної еритеми
Медикаментозне лікування залежить від ступеня тяжкості захворювання.
За легкої форми застосовують:
- саліцилати;
- антигістамінні препарати;
- внутрішньом’язові ін’єкції вітамінів групи В (В1, В6, В12), С, Р;
- кальцій глюконат.
За середньотяжкої форми:
- на ерозії та пухирі наносять фукорцин, бетадин;
- крем на основі глюкокортикостероїдів (краще комбінувати антибіотик+ГКС);
- внутрішньо застосовують преднізолон 30-60 мг/добу;
- при сильних запаленнях чи приєднанні вторинної інфекції – антибіотики широкого спектру дії;
- кальцій глюконат.
Синдром Стівенса-Джонсона необхідно лікувати у відділенні реанімації. Для лікування застосовують:
- високі дози глюкокортикостероїдів;
- дезінтоксикаційну терапію;
- місцево фукорцин;
- відміну антибіотиків;
- 30% тіосульфату натрія внутрішньовенно;
- місцево мазі на основі ГКС.
Синдром Лаєла лікують у відділенні реанімації, воно призначається лікарем-реаніматологом.
Прогноз та профілактика багатоформної ексудативної еритеми
За наявності будь-яких симптомів чи підозри на багатоформну ексудативну еритему необхідно одразу звернутися до лікаря, щоб не допустити появи синдрому Лаєла та Стівенса-Джонсона, оскільки за цих станів прогноз поганий та існує велика ймовірність летального результату.
Щоб не допустити рецидивів, необхідно:
- уникати надмірної інсоляції;
- лікувати осередки хронічної інфекції;
- провести імуномоделюючу терапію;
- відмінити або замінити антибіотики;
- налагодити та збалансувати харчування.
