Атопічний дерматит

Атопічний дерматит (АД) – поширене хронічне запальне захворювання шкіри, яке супроводжується свербінням, характеризується періодичною течією, частіше зустрічається в сім’ях з іншими атопічними захворюваннями (наприклад, бронхіальна астма).

Поширеність атопічного дерматиту

За даними епідеміологічних досліджень, 20% дітей і молодих людей в індустріально розвинених країнах страждають на атопічний дерматит. Його частка серед інших шкірних захворювань у дітей становить понад 20%.

В Україні – показники поширеності – 0,86%, захворюваності – 0,35%, 41086 дітей страждають на АД (дані з виступу доктора мед. наук, професора Уманець Т. Р. на Другій Одеській міжнародній конференції – школа доказової медицини, що проходила 25- 26 червня 2019 г.).

У 50% хворих на АД розвивається у віці до 6 місяців. У 33% пацієнтів шкірні прояви АД зберігаються після статевого дозрівання.

Фактори ризику розвитку атопічного дерматиту

Дане захворювання є складним спадковим станом, який виникає в результаті взаємодії генів між собою (внутрішні причини) і факторами навколишнього середовища (алергенними і не алергенними, наприклад, стрес, технічний дим, побутова хімія та ін.).

Основну роль у розвитку характерних симптомів відіграє імунна відповідь організму на проникнення алергенів.

Механізм розвитку атопічного дерматиту

Зміни наступних двох основних груп генів є факторами, що призводять до АД: генів білків чужорідного походження, які потрапляють на шкіру людини; генів імунної системи людини. АД характеризується порушенням балансу імунної системи й ушкодженнями шкірного бар’єру. Дисфункція останнього є передумовою для проникнення в організм алергенів з високою молекулярною вагою, що містяться в пилку, продуктах життєдіяльності кліщів, домашнього пилу, бактерій і їжі.

Порушення бар’єрної функції шкіри – ключовий компонент АД

Шкіра – механічний, хімічний та імунний бар’єр організму.

При атопії шкіра характеризується:

• Сухістю й збільшеною внутрішньошкірною втратою води;
• Зменшенням вмісту церамідів – найважливіших молекул для утримання води в позаклітинному просторі рогової оболонки;
• Підвищеним зроговінням шкіри, що посилює зміни структури шкірного бар’єру, який є причиною проникнення алергенів і призводить до загострення.

Класифікація атопічного дерматиту

За стадією розвитку

• Початкова стадія: почервоніння й набряклість шкіри щік, незначне лущення.
• Стадія виражених змін: розширюються межі й локалізація поліморфних (різних видів) елементів висипання, набряклості, почервоніння, з’являються розчісування й лусочки.
• Гостра (симптоми яскраво виражені);
• Підгостра (поява розчісувань);
• Хронічна (потовщення папул і розвиток пігментації).
• Стадія ремісії:
  1. повна (зникнення симптомів);
  2. неповна (значне послаблення симптомів хвороби).
• Повне клінічне одужання.

Залежно від віку

• Дитяча (1 місяць – 2 роки);
• Дитяча (2 – 12 років);
• Підліткова (доросліше 12 років).

За тяжкістю захворювання

• Легка: незначне почервоніння шкірного покриву, лущення, набряк (вихід рідини через стінки судин в область запалення), поодинокі елементи висипки, помірний свербіж. Загострення – 1-2 рази на рік, ремісія – 6-8 місяців.
• Середньої тяжкості: множинні середовища ураження, виражений набряк, помірний свербіж. Загострення – 3-4 рази на рік, ремісія – 2-3 місяці.
• Важка: виражений свербіж, велика кількість середовищ ураження з глибокими тріщинами, ерозії. Загострення – більше 5 разів на рік, ремісія – неповна, близько 1-1,5 місяці.

Клініко-етіологічні варіанти

З переважанням алергену:

• Харчового: після вживання продуктів, чутливість до яких підвищена;
• Кліщового: викликаної кліщами домашнього пилу; грибкового;
• Пилкового: при контакті з тваринами тощо.

З вторинним інфікуванням (ускладненнями):

• Піодермія (гнійне ураження шкіри);
• Вірусна інфекція;
• Грибкове ураження.

Діагностика атопічного дерматиту

Існує п’ять основних критеріїв діагностики АД:

1. Свербіж шкіри (у тому числі мінімальної інтенсивності);
2. Характерний вигляд і локалізація (обличчя, шия, пахвові западини, ліктьові й підколінні ямки, пахова область, волосиста частина голови, під мочками вух);
3. Обтяжений алергічний анамнез (прояв атопії у найближчих родичів);
4. Підвищена сухість шкіри;
5. Початок захворювання в ранньому дитячому віці.

Додаткові критерії:

• Ксероз (сухість) шкірних покривів;
• Долонний іхтіоз (поява лусочок на шкірі долонь);
• Хвилеподібний перебіг (чергування загострення і стадії ремісії);
• Збільшення клітин-еозинофілів у аналізі крові;
• Високий рівень імуноглобуліну Е у крові;
• Тріщини за вухами;
• Часті ураження шкіри стафілококовою, грибковою або герпетичною інфекцією;
• Прояв свербіння під час підвищеного потовиділення;
• Білий дермографізм (білі смужки на шкірі);
• Суборбітальні складки (подвійна складка в області нижнього повіка, виникає внаслідок набряку).
• Під час постановки діагнозу враховують не менше трьох основних і трьох додаткових критеріїв.

Лікування атопічного дерматиту

В основі вибору тактики терапії АД лежить сукупність факторів: етіології, фази захворювання, ступеня тяжкості, поширеності процесу, віку, наявності супутньої патології та ін. Лікування атопічного дерматиту включає:

• Профілактичні заходи (уникнути запальних чинників, передсезонна профілактика алергічних захворювань); Навчання пацієнтів;
• Фармакотерапію (системну й місцеву);
• Алерген-імунотерапію; фототерапію;
• Психотерапію.

Догляд за шкірою при атопічному дерматиті

При АД шкіра надмірно втрачає вологу.

1. Щоб мінімізувати цей процес, рекомендують в основі догляду за шкірою використовувати “Емоленти” (жири / жироподібні речовини в складі косметичних засобів). Можна використовувати у вигляді мила, гелів для душу і т.і..
2. У зимовий період віддавати перевагу засобам із більш високим вмістом ліпідів (жирів).
3. Емоленти не здатні купіювати прояв запалення під час рецидивів АД.
4. Їх слід використовувати в адекватних кількостях – 100г на тиждень у дітей і 250г – у дорослих, часто.
5. Ванни протягом 5-и хвилин з використанням спеціальних олій для ванн (останні 2 хвилини купання), дозволяє уникнути зневоднення епідермісу.
6. Регулярне застосування емолентів у поєднанні з ТГКС при легкому й середньотяжкому перебігу АД може бути забезпечено в режимі короткочасного стабілізаційного (3-6 тижнів) і тривалого підтримуючого режимів. Спочатку необхідно забезпечити ремісію захворювання шляхом призначення місцевих кортикостероїдів або місцевих інгібіторів кальциневрину.
7. У новонароджених не рекомендовані емоленти з сечовиною, пропіленгліколь, ланолін / віск або метілізотіазолінон – у дітей до 2 років.
8. Додавання у ванну антисептиків, таких як гіпохлорит натрію, може бути корисним при лікуванні АД.

Зовнішня терапія

1. Місцеве лікування завжди слід застосовувати на добре зволоженій шкірі, особливо під час використання мастил.
2. Топічні кортикостероїди (форма гормонів, які застосовують місцево (ТКС)) – важлива протизапальна терапія АД, особливо в гострій фазі.
3. Вони надають істотний протизапальний ефект на уражену шкіру.
4. Концепція проактивної терапії (два рази на тиждень на ділянки шкіри, (максимально 16 тижнів для ТГКС (топічні глюкокортикостероїди) та 52 тижні для ІКН), де раніше спостерігали наявність уражень, у поєднанні з вільним застосуванням емолентів на всій поверхні шкіри).
5. Вибір ТКС визначається тяжкістю перебігу АД відповідно до місця ураження шкіри на короткий період (до декількох тижнів).
6. Кількість протизапальних топічних засобів для аплікацій повинна відповідати правилу «одиниць кінчика пальця».
7. Правило «одиниць кінчика пальця» – визначається як кількість видавленого з туби ТКС (діаметром 5 мм), що покриває кінцеву фалангу пальця дорослої людини (0,5 г) – призначена для площі, яка приблизно дорівнює двом долонях дорослої людини.

У цілому стратегія лікування АД – це поетапне застосування засобів, спрямованих на відновлення епідермального бар’єру, купіювання запалення, свербіння і, у важких випадках, ліків, що впливають на імунну систему.

Прогноз перебігу хвороби в пацієнтів з атопічним дерматитом

У більшості випадків використання адекватної зовнішньої терапії і ретельний догляд за шкірою дозволяють повністю контролювати захворювання. Не менш важливим є роз’яснення пацієнтам необхідності гігієнічного / антисептичного догляду за шкірою для запобігання приєднання вторинної інфекції.