Актинічний кератоз (старечий, сонячний кератоз, сенільна кератома) – це захворювання шкіри, яке належить до групи факультативних передракових станів, для якого характерна поява осередків локального гіперкератозу в ділянках шкіри, що найбільше зазнають дії сонячних променів. Термін “факультативний передрак” означає, що захворювання рідко й повільно трансформується у злоякісне новоутворення. Проте, незважаючи на можливість регресії захворювання на початкових стадіях і низьку ймовірність малігнізації (злоякісної трансформації), 65% випадків плоскоклітинного раку шкіри передував саме сонячний кератоз.
Зміст
- Причини розвитку актинічного кератозу
- Симптоми та варіанти перебігу актинічного кератозу
- Діагностика актинічного кератозу
- Лікування актинічного кератозу
- Профілактика актинічного кератозу
Причини розвитку актинічного кератозу
Як зрозуміло з визначення, основними несприятливими факторами є ультрафіолетове випромінювання (УФВ) та похилий вік. УФ-промені довжиною 320-400 нм пошкоджують клітини, руйнуючи їхні мембрани, сигнальні білки та нуклеїнові кислоти, а хвилі довжиною 290-320 нм провокують мутації, тобто появу атипових клітин.
До інших факторів ризику належать:
- бліда шкіра, світле або руде волосся, світлий колір очей, веснянки;
- клімат;
- сонячні опіки в анамнезі;
- облисіння;
- папіломавірус людини;
- стан імуносупресії.
Крім того, дослідження вказують на пригнічення р53 пухлинопригнічуючого білка в пацієнтів зі старечим кератозом унаслідок дії УФВ або вродженого дефекту генів, що кодують даний білок.
Симптоми та варіанти перебігу актинічного кератозу
Виділяють такі форми актинічного кератозу:
- класична;
- гіпертрофічна;
- атрофічна;
- актинічний хейліт.
Хвороба проявляється появою на відкритих ділянках тіла (обличчя, шия, руки) плям або бляшок округлої форми з шорсткою поверхнею, колір яких варіюється від рожевого чи сірого до червоно-коричневого. Такий опис відповідає класичному або типовому перебігу захворювання.
Для гіпертрофічного варіанту характерні товстіші лусочки та грубі бляшки, що розташовані на еритематозно зміненій (почервонілій) шкірі.
Атрофічний кератоз не виступає над поверхнею шкіри, тому проявляється як локальна зміна кольору шкіри (найчастіше гладенька червона пляма розміром до 1 см у діаметрі) без пальпаторних ознак.
Якщо осередки локалізуються на губах, хвороба має назву “актинічний хейліт”. Виділяють ексудативну та суху (ксерозну) форму хейліту. Перша характеризується появою яскраво-червоної еритеми, везикул (пухирців), ерозій, які мокнуть та формують кірочки. Можливий набряк та збільшення губ (макрохейлія). Для ксерозного типу властиве формування сріблясто-білих лусочок на фоні яскраво-червоної поверхні губ.
Описані прояви можуть супроводжуватися відчуттям свербежу та печіння, а також кровоточивістю та формуванням виразок. Останні є несприятливими прогностичними чинниками з високою ймовірністю злоякісного переродження.
Діагностика актинічного хейліту
Діагностика базується на опитуванні хворого для виявлення факторів ризику та огляді уражених ділянок. Проте неозброєним оком не вдасться розпізнати хворобу та диференціювати її від злоякісного процесу. З цією метою використовують дерматоскопію – неінвазивний метод обстеження. Дерматоскоп містить збільшувальні лінзи, тож, фактично, під час цього обстеження шкіра розглядається під мікроскопом.
Для непігментних форм актинічного кератозу характерні такі дерматоскопічні ознаки:
- еритема (почервоніння), що оточує волосяні фолікули;
- біло-жовті лусочки;
- жовті кератотичні пробки в отворах волосяних фолікулів;
- отвори фолікулів мають білу облямівку.
Пігментна форма має такі варіанти:
- білі, коричневі точки або глобули навколо отворів волосяних фолікулів;
- злиття вище зазначених структур формує кільцеподібну зернисту структуру;
- сіро-коричнева пігментна сітка.
Крім дерматоскопії, можливе гістологічне дослідження. Гістологічна картина:
- гіперкератоз (потовщення рогового шару епідерміса);
- паракератоз (поява ядер у клітинах рогового шару);
- акантоз (розростання клітин остистого шару епідерміса).
Лікування актинічного кератозу
Медикаментозна терапія захворювання передбачає топічне (зовнішнє) застосування таких препаратів:
- фторурацил 5%;
- іміквімод 5%;
- диклофенак 3% у складі 2,5% гелю гіалуронової кислоти;
- ретиноїди.
Лікування підбирається індивідуально для кожного пацієнта. Зазвичай воно триває декілька тижнів, за потреби можливе проведення повторного курсу.
Поширеним методом лікування є кріохірургія з використанням рідкого азоту. Бажаний час експозиції – не більше 10 секунд, щоб зменшити ризик ураження нижче розташованих структур. Даній процедурі може передувати консервативна терапія фторурацилом протягом 1 місяця.
Лазерна терапія зрідка використовується при лікуванні старечого кератозу.
Відносно новим способом лікування є фотодинамічна терапія. Вона включає використання фотосенсибілізуючих топічних засобів і подальше опромінення під лампою червоного світла. Зараз усе частіше лампи замінюють на денне світло. На здорові ділянки тіла наносять сонцезахисні засоби з високим SPF, а на осередки ураження – фотосенсибілізатори. Потім пацієнт проводить 2 години на вулиці. Для використання денного світла температура повітря має бути вище +10°С. Суть цього метода полягає в тому, що під впливом фотосенсибілізаторів підвищується чутливість до світла такою мірою, що воно стає здатним знищувати змінені клітини.
Профілактика актинічного кератозу
Профілактика хвороби передбачає вплив на фактори ризику:
- використання сонцезахисних кремів;
- уникання знаходження під сонцем з 10 до 16 години дня;
- профілактика вірусу папіломи людини (вакцинація).
