Трихофітія (дерматофітія, дерматомікоз) – це група мікозів, що викликаються грибами роду Trichophyton, характеризується високою контагіозністю (заразністю) та ураженням шкіри, волосся та нігтів.
Хворіють люди в будь-якому віці. Трихофітією найчастіше страждають діти та дорослі з обтяженим соматичним анамнезом, а саме при імунодефіцитних станах та ендокринологічних проблемах.
Зміст
- Етіологія та патогенез трихофітії
- Класифікація трихофітії
- Клінічна картина трихофітії
- Діагностика трихофітії
- Лікування трихофітії
- Профілактика трихофітії
Етіологія та патогенез трихофітії
Виділяють близько 60 різновидів трихофітонів. Але в клінічній практиці зустрічаються найчастіше Trichophyton violaceum та Trichophyton verrucosum.
Trichophyton violaceum – це антропофільний гриб, який паразитує виключно на людях і найчастіше викликає поверхневу трихофітію. При антропофільній трихофітії зараження відбувається контактним шляхом з хворою людиною, а також через побутові речі хворого, а саме гребінці, шапки, хустини, ножиці, постільну білизну. Можливі спалахи трихофітії в дитячих садках, інтернатах, школах у разі недотримання санітарно-гігієнічних норм. Також можливе зараження великої кількості людей у перукарнях, де відсутня обробка інструментів.
Trichophyton verrucosum – це зооантропонозний гриб, який паразитує на тваринах і викликає глибоку (інфільтративно-гнійну) форму трихофітії. За зооантропонозної трихофітії зараження відбувається через контакт із тваринами, а особливо через велику рогату худобу (найчастіше), котів, гризунів. Також через предмети, що забрудненні їхньою шерстю, а саме щітки, підстилки, годівниці.
Класифікація трихофітії
- Поверхнева:
- волосистої частини голови;
- гладкої шкіри.
- Глибока (інфільтративно-гнійна):
- волосистої частини голови;
- сикоз паразитарний.
- Хронічна.
- Трихофітія нігтів.
Клінічна картина трихофітії
Поверхнева трихофітія («стригучий лишай»)
Зараження відбувається від хворих людей, а також контактно-побутовим шляхом (предмети побуту, на яких є лусочки і волосся хворих). Інкубаційний період — 10–15 днів.
При ураженні волосистої частини голови з’являються малозапальні дрібні округлі плями (почервоніння) до 2 см у діаметрі з висівкоподібним лущенням. Грибок уражує волосся зсередини (ендотрикс), тому відбувається руйнування волосся та обламування на висоті 1–3 мм над рівнем шкіри. Обламки волосся формують картину «пеньків», «гачків», «чорних точок».
На гладкій шкірі трихофітія проявляється рожево-червоними плямами з незначним набряком, округлої чи овальної форми. По периферії вогнища — яскравий червоний обідок, що виступає над рівнем шкіри, на якому можливі пухирці (везикули), кірочки, а центральна частина вогнища бліда з висівкоподібним лущенням. Суб’єктивно хворого турбує незначний свербіж.
Улюблена локалізація — це відкриті ділянки шкіри: обличчя, шия, руки, але за сприятливих умов (імунодефіцитні стани) може виникнути в будь-якому місці.
Глибока (інфільтративно-гнійна) трихофітія
Зараження відбувається через тварин (телята, коні, свині, гризуни) та контактно-побутовим шляхом (через предмети, на яких залишилися лусочки, шерсть, уражені грибком). Ця форма більш поширена серед жителів сільської місцевості.
При ураженні волосистої частини голови з’являються болючі інфільтрати (бляшки), на поверхні яких є поверхневі та глибокі фолікуліти (фолікулярні гнійнички), з яких виділяється гній і зсихається в кірочки. Це нагадує «медові соти» — при натисканні на інфільтрат (бляшку) виділяється гній з пустул. Відбувається випадіння волосся в місцях ураження.
Можливе збільшення реґіонарних лімфатичних вузлів, підвищення температури, слабкість, нездужання.
Дерматофітія бороди (сикоз паразитарний) — ще одна форма глибокої трихофітії , яка характеризується ураженням бороди та вусів у чоловіків. Розвивається гостре запалення, що супроводжується набряком, різкою гіперемією, пухлиноподібними інфільтратами, вузлами. На поверхні ураженої шкіри видно множинні отвори, з яких краплинами витікає гній.
Суб’єктивно хворі відзначають біль у ділянках ураження, можливі симптоми підвищення температури, збільшення лімфатичних вузлів, слабкість та нездужання.
Хронічна трихофітія
Хронічна трихофітія проявляється одночасним ураженням волосистої частини голови, гладкої шкіри, нігтів. Найчастіше хворіють жінки (дуже рідко діти). Процес може розпочатися в дитинстві як поверхнева трихофітія волосистої частини голови і перейти в хронічну форму, якщо було проігнороване лікування. Також може бути самостійним захворюванням у людей з ендокринологічними патологіями (цукровий діабет) та імунодефіцитом (ВІЛ/СНІД).
На волосистій частині голови виявляють дрібні вогнища з лущенням, обламування волосся на рівні шкіри у вигляді «гачків». Локалізація: потилична та скронева ділянки.
На шкірі хронічна трихофітія проявляється вогнищами неправильної форми, різних розмірів, синюшно-рожевого кольору з лущенням. Вогнища здатні зливатися між собою. Улюблена локалізація: сідниці, живіт, гомілки, передпліччя.
Також можливе ураження долоней і підошв без запальних явищ, у вигляді сухого пластинчастого дизгідрозу. Роговий шар потовщується. Завжди при цьому уражуються нігті.
Трихофітія нігтів
Хворі звертаються зі скаргами на ураження декількох нігтів чи одразу всіх. Процес розпочинається з вільного краю нігтьової пластинки і поширюється в глибину. Ніготь стає ламким, крихким, бугристим, втрачається нормальний блиск. Передній край нігтьової пластинки розщіплюється та потовщується. Колір нігтя змінюється спочатку на темно коричневий, а потім на чорний.
Діагностика трихофітії
Встановлення діагнозу відбувається на основі клінічної картини та обов’язкових лабораторних досліджень. Це захворювання є дуже серйозним і відповідальним як для лікаря, так і для пацієнта, оскільки хворий при підтвердженій формі трихофітії (особливо це стосується дітей) підлягає суворій ізоляції від колективу до повного клінічного одужання, підтвердженого лабораторно.
Лікар обов’язково збирає епідемічний анамнез (із ким контактував хворий, чи є у родичів симптоми трихофітії та ін.) та відправляє повідомлення в СЕС.
Лабораторні дослідження:
- мікроскопічне дослідження на гриби (встановлення діагнозу та контроль вилікуванності);
- культуральне дослідження.
Лікування трихофітії
Лікування може відбуватись як у стаціонарі (особливо діти), так і амбулаторно (дорослі), але з обов’язковим лабораторним контролем. Тільки лікар може підібрати коректне та індивідуальне лікування. Самолікування може призвести до хронізації процесу або ж до небажаних ускладнень, побічних дій протигрибкових засобів, що є досить токсичними і тератогенними сполуками.
Лікування зазвичай комплексне.
- Системне лікування:
- препарати протигрибкової дії — системні атимікотики (гризеофульвін, кетоконазол, тербінафін);
- гепатопротектори (на основі розторопши плямистої, сілімарину та ін.); призначають їх, оскільки системні атимікотики негативно впливають на функції печінки;
- антигістамінні засоби (лоратадин, дезлоратадин).
- Місцеве лікування:
- епіляція волосистої частини голови (на ділянках ураження);
- препарати йоду (бетадин, йод 2–5%);
- спиртові розчини (спирт 96%);
- сірчані мазі (сірчана мазь 15–30%);
- іхтіол чистий;
- саліцилові мазі, спирти (саліцилова мазь 3%);
- топічні антимікотики (кетоконазол, тербінафін, оксиконазол).
Профілактика трихофітії
Методами профілактики цього захворювання є:
- раннє виявлення хворих на трихофітію (огляд членів сім’ї, колективів), виявлення хворих тварин (дератизація спільно з ветеринарною службою);
- лікування хворих людей з поточною і заключною дезінфекцією у вогнищі зараження;
- адекватне дотримання санітарно-гігієнічних норм в перукарнях (дезінфекція інструментів), дитячих садках, школах;
- регулярне прибирання в приміщеннях.